Битва за Авдіївку
Авдіївка розташована безпосередньо біля північної околиці Донецька й від 2014 року була одним із найбільш укріплених опорних пунктів ЗСУ. 10 жовтня 2023 року, коли південний контрнаступ України вичерпався, Росія розпочала наступ по сходжуваних напрямках — від Красногорівки на півночі та від промзони й «Царського полювання» на півдні, — намагаючись оточити місто. У перші тижні російські бронеколони зазнали тяжких втрат, після чого Росія перейшла до повільного просування малими піхотними групами з використанням керованих авіабомб: наприкінці жовтня захопила террикон на півночі, у листопаді — південно-східну промзону, у січні 2024 року просочилася на південь міста через дренажну трубу, а в лютому вклинилася в місто з півночі, відрізавши коксохімічний завод від центру. 17 лютого українські сили відійшли під прикриттям 3-ї штурмової бригади. Це було найбільше захоплення Росії після Бахмута.
Сторони
- Україна — Близько 10 000–20 000 військових: основу становила 110-та механізована бригада, її підсилювали 47-ма механізована бригада, 59-та мотопіхотна бригада, Президентська бригада та інші, у лютому введено 3-тю штурмову бригаду
- Росія — Близько 40 000–50 000 військових: 2-га і 41-ша армії Центрального військового округу, мотострілецькі бригади 8-ї армії та колишнього донецького 1-го корпусу, а також штрафні батальйони «Шторм Z»
Підсумок:Росія захопила Авдіївку; Україна відвела війська 17 лютого 2024 року, щоб уникнути оточення
Втрати:Україна: Офіційно не оприлюднено; The New York Times повідомляла, що на завершальному етапі відходу 850–1000 військових потрапили в полон або зникли безвісти (Україна заперечила цю цифру); 110-та бригада зазнала тяжких втрат;Росія: Україна заявляла про близько 17 000 загиблих і близько 30 000 поранених російських військових, а також про втрату понад 360 танків і понад 700 бронемашин; незалежно перевірити неможливо, але втрати бронетехніки в перші тижні добре задокументовані численними відео
Командувачі
- Олександр Тарнавський (Україна) — Командувач оперативно-стратегічного угруповання військ «Таврія», відповідав за Авдіївський напрямок
- Олександр Сирський (Україна) — Головнокомандувач Збройних сил України з 8 лютого 2024 року; віддав наказ про відхід
- Андрій Мордвічев (Росія) — Командувач Центрального військового округу та угруповання військ «Центр»
- Валерій Герасимов (Росія) — Начальник Генерального штабу ЗС РФ, командувач Об'єднаного угруповання військ «спеціальної військової операції»
Перебіг битви
2023.10.10Початок наступу з півночі й півдня
10 жовтня під прикриттям артилерії та гелікоптерів російські бронегрупи батальйонного рівня атакували одночасно з трьох напрямків: на півночі — від Красногорівки вздовж залізниці на Степове й коксохімічний завод, на південному заході — на Сіверне, на південному сході — з боку Ясинуватої на промзону. Мета полягала в тому, щоб з'єднатися біля Ласточкиного в тилу міста й перерізати єдину дорогу постачання.
2023.10.13Бронеколони знищено в полях
Українські дрони, протитанкові ракети, мінні поля й артилерія завдали тяжких втрат російським колонам на відкритій місцевості; за перші кілька днів було знищено десятки танків і бойових машин піхоти, а на аерозйомці видно цілі вервечки палаючої техніки. Російські сили прориву не досягли й почали стягувати підкріплення із Запорізького та інших напрямків.
2023.10.28Втрата террикону
21-ша мотострілецька бригада та інші підрозділи з 18 жовтня наближалися до террикону на північ від коксохімічного заводу й 28-го захопили його. Ця штучна висота панує над коксохімом і дорогами до міста, і російські сили облаштували на ній спостережні пункти й коригувальників артилерії.
2023.11.10Степове і залізниця
Російські сили перейшли до просування пішими групами вздовж залізниці під дощем, перетнули колію, підійшли до східної частини Степового й тиснули на станційні будівлі на північ від коксохімічного заводу. Як підкріплення сюди перекинули українську 47-му механізовану бригаду, і її Bradley неодноразово контратакували в районі Степового.
2023.11.24Падіння південно-східної промзони
Російські сили на півдні розпочали «третю хвилю» наступу з боку Ясинуватої, ділянка за ділянкою борючись за південно-східну промзону («Промку»). До кінця листопада вони контролювали більшу її частину, а на початку грудня захопили повністю, вийшовши на південно-східну околицю міста.
2023.12.20Зимова війна на виснаження
У грудні сторони втягнулися у виснажливі бої в районі Степового, північної частини коксохімічного заводу та «Царського полювання» на півдні міста. Україна відчувала гострий брак артилерійських снарядів, Росія мала приблизно в 5–9 разів більше гармат, а керовані авіабомби (КАБ) почали масово падати на місто.
2024.01.15Інфільтрація через дренажну трубу
Російські сили виявили, що дренажна труба великого діаметра біля Спартака на півдні міста веде в тил українських позицій. Інженери кілька днів розкопували й розширювали її, і з середини січня розвідувальні та штурмові групи проповзали нею близько 2 км, виходячи в тил українських позицій у районі «Царського полювання».
2024.01.20Прорив на півдні міста
20 січня російські сили прорвалися на півдні, зайняли комплекс «Царське полювання» і просунулися приблизно на 1 км углиб міста вздовж вулиці Соборної. Східний бік опорного пункту «Зеніт» опинився відкритим, а кілька українських контратак повернули лише окремі позиції.
2024.02.04Прорив у місто з півночі
На початку лютого російські сили прорвалися на півночі, захопили котеджний масив на північному сході й просувалися до центру міста вздовж залізниці та Індустріального проспекту. 110-та бригада, виснажена місяцями безперервних боїв, була на межі, а кількість ударів російських керованих авіабомб зросла приблизно до 50 вильотів на день.
2024.02.11Термінове введення 3-ї штурмової бригади
Новий головнокомандувач Сирський терміново кинув до Авдіївки свій останній резерв — 3-тю штурмову бригаду, розгорнувши її на коксохімічному заводі та в північних житлових кварталах, щоб дронами й танками зупинити російський клин із півночі. Проте на той час кліщі на північ і південь від міста розділяло лише кілька кілометрів.
2024.02.14Дорогу постачання перерізано
Російські сили захопили головну дорогу через Індустріальний проспект до Ласточкиного, відрізавши коксохімічний завод від центру міста. Підрозділи 110-ї бригади, що тримали опорні пункти «Зеніт» — «Чебурашка» на півдні, опинилися в напівоточенні й могли відходити на північ лише пішки під покровом темряви; частину тяжкопоранених довелося залишити.
2024.02.16Відхід із «Зеніту»
Тарнавський оголосив про відхід з опорного пункту «Зеніт»; російські сили захопили міський парк і лікарню. Того ж дня 3-тя штурмова бригада залишила коксохімічний завод і відійшла на захід, прикриваючи шлях відходу до Ласточкиного.
2024.02.17Відхід ЗСУ; Росія оголошує про захоплення
17 лютого Сирський оголосив про повний відхід з Авдіївки, щоб уникнути оточення. Відхід відбувався під переслідуванням артилерії та дронів, частина особового складу потрапила в полон або зникла безвісти. Того ж дня Росія оголосила про «повний контроль» над містом, а розрізнені групи українських військових на коксохімічному заводі згодом були ліквідовані.
Джерела
- en.wikipedia.org/wiki/Battle_of_Avdiivka_(2023%E2%80%932024)
- en.wikipedia.org/wiki/Avdiivka_Coke_Plant
- pravda.com.ua/eng/articles/2024/02/22/7443031/
- criticalthreats.org/analysis/russian-offensive-campaign-assessment-october-10-2023
- criticalthreats.org/analysis/russian-offensive-campaign-assessment-february-18-2024