Битва при Капоретто (Дванадцята битва на Ізонцо)
Восени 1917 року, коли Австро-Угорщина після Одинадцятої битви на Ізонцо опинилася на межі краху, Німеччина надіслала добірні гірські війська, які разом з австро-угорськими сформували 14-ту армію й перейшли в контрнаступ на верхньому Ізонцо між Тольміном і Фліччем. Перед світанком 24 жовтня, після короткої газової та артилерійської підготовки, німецькі й австрійські штурмові частини обійшли опорні пункти на висотах і долинами просочилися в італійський тил, того ж дня взявши Капоретто; молодий офіцер Роммель на чолі гірського батальйону послідовно захопив хребет Коловрат і гору Матаюр. Італійська 2-га армія швидко розвалилася, і Кадорна наказав загальний відступ; італійці відійшли спершу на Тальяменто, а потім на П'яве й Монте-Граппу, де стабілізували фронт ще до прибуття британських і французьких підкріплень.
Сторони
- Італія — 2-га армія (близько 25 дивізій), 3-тя армія та 4-та армія в Кадоре; загалом залучено близько 870 000 осіб
- Німеччина / Австро-Угорщина — Щойно сформована німецько-австрійська 14-та армія (7 німецьких + 8 австро-угорських дивізій), разом із двома арміями на Ізонцо — загалом близько 35 дивізій
Підсумок:Велика перемога Центральних держав: італійці відступили приблизно на 100–150 км і втратили майже 300 000 полоненими, але втрималися на П'яве; Кадорну замінили
Втрати:Італія: Близько 10 000 загиблих, 30 000 поранених і близько 265 000–294 000 полонених, а також сотні тисяч відсталих; втрачено близько 3000 гармат;Австро-Угорщина: Сукупно близько 70 000 убитих і поранених німців і австро-угорців
Командувачі
- Луїджі Кадорна (Італія) — Начальник італійського Генерального штабу (замінений 8 листопада)
- Армандо Діас (Італія) — Наступник на посаді начальника Генерального штабу; організував оборону на П'яве
- Отто фон Белов (Німеччина) — Командувач німецько-австрійської 14-ї армії
- Светозар Бороєвич (Австро-Угорщина) — Командувач австро-угорської групи армій «Ізонцо»
Перебіг битви
1917.10.24Газ і коротка артпідготовка
О 2-й ночі німці та австрійці випустили велику кількість газових снарядів по італійських позиціях у Флічській улоговині, і італійський гарнізон із застарілими протигазами майже повністю задихнувся. Потім проти ділянки Тольмінського плацдарму пролунав потужний обстріл тривалістю лише кілька годин, а італійська артилерія через плутанину в управлінні відповіла із запізненням.
1917.10.24Падіння Капоретто
Не зважаючи на італійців на висотах обабіч, німецька 12-та дивізія рушила просто вниз долиною Ізонцо й по обіді ввійшла до Капоретто, перерізавши шлях відступу італійському 4-му корпусу. На півночі група «Краусс» пройшла крізь отруєну газом зону до Саги; першого ж дня в італійській лінії утворився пролом завширшки близько 25 км.
1917.10.25Роммель і хребет Коловрат
Ервін Роммель, командир роти Вюртемберзького гірського батальйону, обійшов із кількома ротами італійські опорні пункти, піднявся на хребет Коловрат із флангу й тилу та дорогою захопив у полон сотні й тисячі італійських солдатів. Одночасно Альпійський корпус вийшов на гребінь, і друга лінія італійського 27-го корпусу розвалилася.
1917.10.26Захоплення гори Матаюр
Уранці 26 жовтня, знехтувавши наказом відійти, Роммель продовжив наступ на гору Матаюр заввишки 1641 м, гарнізон якої на вершині здався майже без бою. Його невеликий загін приблизно за 50 годин захопив у полон близько 9000 італійців, і цей бій приніс йому орден Pour le Mérite.
1917.10.27Кадорна наказує загальний відступ
Значна частина 2-ї армії цілком утратила організованість, а дороги на рівнину були забиті відсталими, біженцями й транспортом. 27 жовтня Кадорна наказав усій армії відходити на Тальяменто; плато Баїнсицца й Горицю залишили одне за одним, і того ж дня німці ввійшли до Чивідале.
1917.10.28Падіння Удіне
Уночі 28 жовтня німецький авангард увійшов до Удіне, де розміщувалося італійське Верховне командування, а генерала Беррера за містом застрелили італійські солдати. 3-тя армія герцога Аостського організовано відступила вздовж узбережжя, зберігши більшу частину сил.
1917.10.31Назад за Тальяменто
30–31 жовтня італійці відійшли за розлиту Тальяменто й підірвали мости; велика кількість військ, що залишилися на східному березі, опинилася відрізаною й здалася. Через розтягнуті лінії постачання німці та австрійці почали сповільнювати переслідування.
1917.11.03Переправа в Корніно
2–3 листопада німці та австрійці форсували Тальяменто вище за течією біля Корніно, скориставшись не до кінця зруйнованим залізничним мостом, і річковий рубіж швидко розвалився. Кадорні не залишалося нічого іншого, як наказати подальший відступ на П'яве.
1917.11.06Відступ на П'яве
Італійці відходили через Лівенцу, а 4-ту армію в Кадоре також змусили спуститися з Доломітових Альп. 8 листопада Діас замінив Кадорну на посаді начальника Генерального штабу, а Британія та Франція почали перекидати із Західного фронту до Італії 11 дивізій.
1917.11.10Рубіж П'яве
Італійці створили нову лінію оборони вздовж П'яве, Монте-Граппи та плато Азіаго, приблизно на 170 км коротшу за колишню лінію на Ізонцо. Біля Лонгароне Роммель відрізав ар'єргард 4-ї армії й захопив ще близько 10 000 полонених; розбиту 2-гу армію відвели в тил для переформування.
1917.11.13Запеклі бої на Монте-Граппі та П'яве
Німці та австрійці раз за разом атакували гірські позиції в районі Монте-Граппи й Монте-Томби та форсували нижню П'яве, намагаючись прорватися на Венеційську рівнину. Італійці, серед яких були й щойно призвані новобранці 1899 року народження, вперто трималися, і більшість переправ було відкинуто.
1917.11.19Фронт утримано
До середини — кінця листопада німці та австрійці виснажилися й відчували брак припасів, їхні атаки поступово згасли, а британські й французькі підкріплення почали займати ділянку Монтелло. Капоретто стало національною травмою Італії, але й спонукало до загальнонаціональної мобілізації, і через рік італійці взяли реванш під Вітторіо-Венето.