Галліполійська кампанія
На початку 1915 року перший лорд Адміралтейства Черчилль домагався прориву флоту через Дарданелли з погрозою Константинополю, щоб вивести османів із війни й відкрити морський шлях до Росії. 18 березня атака англо-французького флоту на протоки зазнала невдачі через міни, і союзники перейшли до висадки на півострові Галліполі: 25 квітня британська 29-та дивізія висадилася на мисі Геллес, а АНЗАК — біля Арі-Бурну (згодом бухта Анзак), але обидва десанти залишилися затиснутими на вузьких плацдармах. Османські війська під командуванням Лімана фон Сандерса, Мустафи Кемаля та інших утримали висоти; три літні битви за Крітію, серпневий наступ на Сарі-Баїр і висадка в бухті Сувла зазнали невдачі. Після восьми місяців позиційного протистояння в умовах хвороб, спеки й суворої зими союзники в грудні 1915 — січні 1916 року таємно евакуювалися — це була найуспішніша операція всієї кампанії.
Сторони
- Британська імперія (зокрема АНЗАК) / Франція — Загалом залучено близько 490 000 осіб (близько 410 000 британських, індійських, австралійських, новозеландських і ньюфаундлендських військових; близько 80 000 французів)
- Османська імперія (німецькі радники) — 5-та армія; загалом залучено близько 315 000 осіб
Підсумок:Перемога Османської імперії: союзники залишили півострів, а Черчилль утратив посаду; Мустафа Кемаль здобув славу; Австралія та Нова Зеландія оголосили 25 квітня «Днем АНЗАК»
Втрати:Велика Британія: Британська імперія: близько 160 000 убитих і поранених (близько 34 000 загиблих, зокрема близько 8700 австралійців і 2700 новозеландців), а також багато хворих;Франція: Близько 27 000 убитих і поранених (близько 10 000 загиблих);Османська імперія: Близько 250 000 убитих і поранених (близько 56 000–87 000 загиблих)
Командувачі
- Ієн Гамільтон (Велика Британія) — Головнокомандувач Середземноморських експедиційних сил (відкликаний у жовтні)
- Вільям Бердвуд (Велика Британія) — Командир АНЗАК; згодом керував евакуацією
- Джон де Робек (Велика Британія) — Командувач союзного Дарданелльського флоту
- Отто Ліман фон Сандерс (Османська імперія) — Німецький генерал; командувач османської 5-ї армії
- Мустафа Кемаль (Османська імперія) — Командир 19-ї дивізії; з серпня командувач Анафартської групи
- Джеват-паша (Османська імперія) — Комендант Чанаккалеського укріпленого району; 18 березня утримав протоки
Перебіг битви
1915.03.18Невдача морського штурму проток
Шістнадцять британських і французьких лінкорів трьома лініями ввійшли в протоки й обстріляли форти Чанаккале та Кілітбахір на обох берегах, на певний час придушивши берегові батареї. Під час відходу по обіді французький «Буве» та британські «Іррезистібл» і «Оушен» підірвалися на мінах і затонули, а «Інфлексібл» дістав важкі пошкодження. Причиною стала лінія з 26 мін, яку в ніч на 8 березня непомітно поставив у бухті Еренкьой османський мінний загороджувач «Нусрет». Після цього де Робек відмовився від спроб прорвати протоки самими лише кораблями.
1915.04.25Висадка на мисі Геллес: пляжі V і W
На світанку британська 29-та дивізія висадилася на п'яти пляжах на південному краю півострова. На пляжі V переобладнаний вуглевоз «Рівер Клайд» навмисно посадили на мілину, і дублінських та мюнстерських фузилерів, які вибігали з його люків, цілими рядами косили кулемети захисників у районі форту Седдюльбахір; на пляжі W ланкаширські фузилери прорвалися крізь дротяні загородження — згодом цей бій прославили як «шість хрестів Вікторії до сніданку». На пляжах X, Y і S опору майже не було, але десанти не встигли вчасно просунутися вглиб. Французи провели відволікальну висадку в Кум-Кале на азійському березі.
1915.04.25Висадка в бухті Анзак і контратака Кемаля
О 4:30 ранку загін прикриття 1-ї австралійської дивізії АНЗАК, якого віднесло на північ, висадився в крутій бухті на північ від Арі-Бурну замість запланованого пологого пляжу на північ від Габа-Тепе. Солдати видерлися кам'янистими ярами й на певний час наблизилися до хребта Сарі-Баїр. Командир 19-ї дивізії Мустафа Кемаль, не чекаючи наказів, особисто повів 57-й полк до Чунук-Баїру, сказавши своїм солдатам: «Я не наказую вам наступати, я наказую вам померти», — і відкинув АНЗАК до вузьких позицій біля моря.
1915.04.28Перша битва за Крітію
Через три дні після висадки Гантер-Вестон силами виснаженої 29-ї дивізії та французьких військ, щойно перекинутих до Геллеса, розпочав перший наступ на село Крітія та Ачі-Бабу. Маючи замало снарядів і карт та погано узгоджуючи дії, війська просунулися приблизно на 3 км, після чого їх зупинили османські контратаки; Крітія була вже на виду, але її так і не взяли. Відтак фронт біля Геллеса перейшов до позиційного протистояння.
1915.05.19Нічна атака османів на позиції АНЗАК
Енвер-паша вимагав скинути загарбників у море, і османи зосередили близько 42 000 осіб для загального штурму позицій АНЗАК перед світанком 19 травня. Війська АНЗАК були готові й зустріли їх кулеметним і рушничним вогнем; нападники залишили на нічийній землі близько 10 000 убитих і поранених, зокрема понад 3000 загиблих. 24 травня сторони уклали перемир'я, щоб поховати загиблих, після чого в бухті Анзак почалася снайперська й мінна війна на близькій відстані.
1915.06.04Третя битва за Крітію
Після того як Друга битва за Крітію 6–8 травня теж зазнала невдачі, британці й французи 4 червня розпочали третій наступ, до якого долучилися щойно прибулі 42-га дивізія та Королівська морська дивізія. У центрі вони на короткий час прорвали дві лінії траншей, але французи й 29-та дивізія на флангах були зупинені, і виступ довелося залишити під контратаками й перехресним вогнем. Битва в ущелині Галлі 28 червня дала ще близько 1 км уздовж узбережжя, але Ачі-Баба залишалася недосяжною.
1915.08.06Лоун-Пайн і Серпневий наступ
Гамільтон задумав великий прорив: колони АНЗАК мали нічним маршем обійти з півночі й захопити Чунук-Баїр і висоту 971 на хребті Сарі-Баїр, а британський 9-й корпус для підтримки висаджувався в бухті Сувла. Щоб скувати захисників, 1-ша австралійська бригада того вечора штурмувала Лоун-Пайн, три дні билася врукопашну в османських траншеях, перекритих колодами, і взяла позицію; семеро бійців отримали хрест Вікторії.
1915.08.07Атака на Неку; застій у Сувлі
На світанку 7-го, щоб підтримати атаку новозеландців на Чунук-Баїр, вікторіанський і західноавстралійський полки австралійської 3-ї бригади легкої кінноти чотирма хвилями пішки атакували на Неку через ділянку завбільшки з тенісний корт. Артпідготовка закінчилася на сім хвилин раніше, захисники вже повернулися на позиції, і за кілька хвилин із 600 осіб 372 були вбиті або поранені. На півночі, в бухті Сувла, 9-й корпус висадився майже без опору, але Стопфорд не рушав з місця й упустив нагоду захопити навколишні висоти.
1915.08.08Веллінгтонський батальйон виходить на Чунук-Баїр
На світанку 8-го новозеландський Веллінгтонський батальйон на чолі з підполковником Мелоуном увірвався на вершину Чунук-Баїру й уперше побачив протоки. Не маючи змоги викопати траншеї в кам'янистому ґрунті й перебуваючи під вогнем із трьох боків, до вечора батальйон мав лише близько 70 боєздатних із 760 осіб; сам Мелоун загинув. Того дня Ліман фон Сандерс передав командування північною ділянкою Мустафі Кемалю.
1915.08.10Кемаль повертає Чунук-Баїр
На світанку 10-го Кемаль особисто повів кілька батальйонів у масовану атаку з-за хребта, скинувши щойно прибулі британські війська зі схилів Чунук-Баїру та «Ферми»; уламок снаряда розбив годинник у нього на грудях. Наступ на Сарі-Баїр зазнав остаточної невдачі, і союзники втратили найкращий шанс на перемогу в кампанії.
1915.08.21Пагорб Скіміта й висота 60
Гамільтон підтягнув додаткові війська й 21 серпня розпочав наймасштабніший наступ кампанії на пагорб Скіміта й висоту 60, щоб з'єднати плацдарми Сувла й Анзак. Сухі чагарники загорілися від обстрілу, і багато поранених згоріли; наступ провалився ціною близько 5000 убитих і поранених. Після цього на півострові настало осінньо-зимове позиційне протистояння, а дизентерія й черевний тиф спричиняли значно більші втрати, ніж бої.
1915.12.19Таємна евакуація з бухти Анзак і Сувли
Генерал Монро, наступник Гамільтона, рекомендував залишити півострів, і Кітченер погодився після особистого відвідання. У ніч на 20 грудня близько 80 000 осіб у бухті Анзак і Сувлі потай поетапно сіли на кораблі; останні групи за допомогою пристроїв із затримкою, як-от «крапельні гвинтівки», підтримували «вогонь» з позицій, і османи виявили, що траншеї порожні, лише на світанку. Уся евакуація минула майже без втрат.
1916.01.09Евакуація з мису Геллес
У ніч з 8 на 9 січня 1916 року останні близько 35 000 британських військових сіли на кораблі з пляжів W і V на мисі Геллес (більшість французів відбули раніше); османи щось запідозрили, але не змогли їм завадити. Галліполійська кампанія завершилася повним відходом союзників; сукупні втрати обох сторін перевищили 400 000 осіб.