Нормандська висадка
6 червня 1944 року союзники розпочали в Сенській бухті в Нормандії операцію «Оверлорд» — наймасштабнішу морську десантну операцію в історії. Після опівночі на флангах висадилися три повітрянодесантні дивізії; від світанку близько 7000 кораблів висадили п'ять дивізій на п'ять пляжів — «Юта», «Омаха», «Голд», «Джуно» та «Сорд»; найбільших утрат зазнали на пляжі «Омаха». Протягом наступних двох місяців британці й канадці відтягнули на себе під Каном більшість німецьких танкових дивізій, а американці просувалися поле за полем крізь бокаж, наприкінці червня взяли Шербур, а в середині липня — Сен-Ло. 25 липня операція «Кобра» після килимового бомбардування прорвала німецький фронт, і 3-тя армія Паттона вирвалася біля Авранша й пронеслася Бретанню та внутрішніми районами Франції. Гітлер наполіг на контрударі під Мортеном, який лише загнав німецькі 7-му армію та 5-ту танкову армію у Фалезький котел. 25 серпня французька 2-га бронетанкова дивізія Леклерка та 4-та піхотна дивізія США звільнили Париж.
Сторони
- США / Британська Співдружність / Канада / «Вільна Франція» / Польща — У День «Д» висадилися близько 156 000 осіб (зокрема 24 000 повітряних десантників); до кінця серпня у Франції висадилося понад 2 млн осіб і близько 440 000 одиниць техніки; абсолютна перевага в повітрі й на морі
- Німеччина — Командування «Захід» (OB West) у складі 7-ї армії, танкової групи «Захід» (5-ї танкової армії) та інших; у Нормандії та довкола неї задіяно близько 38 дивізій, 640 000 осіб і близько 2000 танків
Підсумок:Рішуча перемога союзників: у Західній Європі відкрито другий фронт, німці втратили в Нормандії більшу частину двох армій, а північ Франції було швидко звільнено
Втрати:Сполучені Штати: Близько 125 000 убитих і поранених американців (близько 6600 у День «Д»);Британська Співдружність: Близько 83 000 убитих і поранених британців (зокрема близько 18 000 канадців і близько 5000 поляків);Німеччина: Близько 240 000–450 000 убитих, поранених і полонених (оцінки значно різняться; близько 200 000 полонених); втрачено близько 1500 танків і штурмових гармат
Командувачі
- Дуайт Ейзенгауер (Сполучені Штати) — Верховний головнокомандувач союзних експедиційних сил
- Бернард Монтгомері (Британська Співдружність) — Командувач 21-ї групи армій; командувач усіх сухопутних сил на етапі висадки
- Омар Бредлі (Сполучені Штати) — Командувач 1-ї армії США; із серпня — командувач 12-ї групи армій
- Ервін Роммель (Німеччина) — Командувач групи армій «B»; 17 липня тяжко поранений, коли його автомобіль обстріляли з повітря
- Герд фон Рундштедт (Німеччина) — Головнокомандувач на Заході; 2 липня його змінив Клюге
- Гюнтер фон Клюге (Німеччина) — Із липня — головнокомандувач на Заході та командувач групи армій «B»; у серпні вчинив самогубство
Перебіг битви
1944.06.06 00:15Опівнічне десантування: першими висаджуються фланги
У ніч на 6 червня близько 13 000 американських парашутистів на понад 800 літаках C-47 пролетіли над півостровом Котантен; хмари та зенітний вогонь розкидали їх на великій площі, але 82-га повітрянодесантна дивізія все ж узяла Сент-Мер-Егліз до 4:30 ранку. На східному фланзі майор Говард із британської 6-ї повітрянодесантної дивізії повів планерний штурмовий загін, який о 00:16 приземлився біля мосту через канал Орн і за десять хвилин захопив «міст Пегас»; інший загін узяв батарею Мервіль, прикривши фланг пляжу Сорд.
1944.06.06 06:30День «Д»: Юта, Пуент-дю-Ок, Омаха
О 6:30 американці висадилися на заході. На пляжі Юта 4-ту піхотну дивізію течія віднесла приблизно на 2 км від курсу, але натомість вона висадилася на слабко захищеній ділянці й того дня втратила менше ніж 200 осіб. На пляжі Омаха, навпаки, 1-ша і 29-та піхотні дивізії наштовхнулися просто на високі кручі, які утримувала 352-га дивізія; більшість танків-амфібій затонули в морі, і пляж якийсь час був усіяний убитими й пораненими, доки невеликі групи піхотинців не піднялися на кручі ярами й не пробили прохід. 2-й батальйон рейнджерів видерся на 30-метрові скелі Пуент-дю-Ок і виявив, що гармати перенесено; згодом рейнджери знайшли їх углибині суходолу й знищили.
1944.06.06 07:25Голд, Джуно, Сорд: англо-канадські висадки та визволення Байє
Від 7:25 у день «Д» британська 50-та дивізія висадилася на Голді, канадська 3-тя дивізія — на Джуно, а британська 3-тя дивізія — на Сорді; розмінувальні танки «Гобартові дивацтва» допомагали розчищати загородження. Того вечора бойова група 21-ї танкової дивізії прорвалася крізь проміжок між Джуно і Сордом аж до узбережжя біля Люк-сюр-Мер, але, побачивши в небі повітрянодесантне підкріплення, знову відійшла; британцям не вдалося взяти Кан, як планувалося. 7 червня британці увійшли в Байє — перше визволене французьке місто, а канадці зіткнулися лоб у лоб із дивізією СС «Гітлерюгенд» біля Оті.
1944.06.12Плацдарми з'єднано: Карантан
Після кривавих боїв на «Дорозі Пурпурового серця» 101-ша повітрянодесантна дивізія 12 червня взяла Карантан, нарешті з'єднавши плацдарми Юта та Омаха. П'ять плацдармів тепер утворювали суцільний фронт завдовжки близько 80 км, а 1-ша піхотна дивізія просунулася на південь до Комона. Танкові резерви Роммеля були скуті авіацією союзників, і їх можна було вводити в бій лише частинами.
1944.06.26Операція «Епсом»: долина Одону та висота 112
Монтгомері спробував обійти Кан із заходу. 26 червня британський 8-й корпус розпочав операцію «Епсом», просуваючись під дощем до Одону, і взяв висоту 112 на південь від річки. Німці спішно кинули в контратаку 2-й танковий корпус СС, який щойно прибув зі Східного фронту, і британці змушені були залишити висоту. Кан залишався в руках німців, але німецькі танкові сили були міцно скуті перед британцями.
1944.06.27Падіння Шербура
18 червня 7-й корпус США перерізав півострів Котантен, а потім повернув на північ, щоб атакувати Шербур. Після трьох днів вуличних боїв комендант гарнізону Шліебен 26 червня капітулював, а 27-го опір у районі порту припинився. Німці ґрунтовно зруйнували порт, який ледве запрацював лише в серпні, тож на початковому етапі союзники й далі постачалися переважно через пляжі та штучні гавані «Малберрі».
1944.07.09Північна частина Кана переходить з рук у руки
Увечері 7 липня близько 450 британських важких бомбардувальників перетворили північ Кана на руїни, а наступного дня британський 1-й корпус розпочав операцію «Чарнвуд»: канадська 3-тя і британська 3-тя дивізії вдерлися в місто з північного заходу та півночі. 9 липня союзники взяли старе місто Кана на північ від Орна, а рештки дивізії «Гітлерюгенд» відійшли до промислового району Воселль на південному березі річки.
1944.07.18Операція «Гудвуд»
18 липня близько 2000 бомбардувальників завдали удару на схід від Кана, після чого три танкові дивізії британського 8-го корпусу рушили з повітрянодесантного плацдарму на схід від Орна до хребта Бургебю. Наступ почався вдало, але невдовзі наштовхнувся на глибоко ешелоновані позиції німецьких протитанкових гармат; за три дні було втрачено близько 400 танків при просуванні лише на 11 км. «Гудвуд» не дав прориву, але відтягнув ще більше німецьких танкових сил на східний фланг.
1944.07.19Взяття Сен-Ло
Американці понад місяць билися в живоплотах бокажу, платячи втратами за кожне здобуте поле. 29-та піхотна дивізія увійшла в Сен-Ло 18 липня і 19-го очистила місто; накрите прапором тіло командира батальйону майора Гові, який загинув під час наступу, внесли в місто — так виникла історія про «майора із Сен-Ло». Взяття цього вузла доріг відкрило вихідний рубіж для наступного прориву.
1944.07.25Операція «Кобра»: килимове бомбардування
Уранці 25 липня понад 1500 важких бомбардувальників скинули близько 4000 тонн бомб на вузьку смугу на південь від дороги Сен-Ло — Пер'є, майже стерши з лиця землі Учбову танкову дивізію (частина бомб упала з недольотом на американські позиції, загинув генерал-лейтенант Макнейр). Потім 7-й корпус Коллінза ввів у бій піхотні й танкові дивізії, 26–27 липня пробив пролом, і німецький фронт почав розвалюватися.
1944.08.01Прорив через Авранш: введення в дію 3-ї армії Паттона
Американські танкові колони рушили на південь уздовж узбережжя, 30 липня взяли Авранш, а 31-го захопили неушкодженим міст через Селюн у Понтобо — ворота до Бретані та глибини Франції. 1 серпня 3-тя армія Паттона була офіційно введена в дію і за три дні переправила цим мостом сім дивізій: одне угруповання рушило на захід, у Бретань, інше — на південь і схід, до Ле-Мана.
1944.08.07Контрудар під Мортеном (операція «Люттіх»)
Гітлер наказав зосередити танкові дивізії для удару від Мортена на захід до Авранша, щоб перерізати лінію постачання Паттона. Рано-вранці 7 серпня 47-й танковий корпус атакував у тумані й відбив містечко Мортен, але батальйон 30-ї піхотної дивізії США утримав висоту 314, а щойно туман розвіявся, британські винищувачі-бомбардувальники «Тайфун» роями накинулися на німецькі танки. За два дні контрудар зазнав невдачі, проте він затягнув німецькі танкові сили ще глибше на захід, тоді як на півночі канадці 8-го розпочали операцію «Тоталайз», наступаючи на південь, на Фалез.
1944.08.19Фалезький мішок закривається
15-й корпус 3-ї армії США рушив від Ле-Мана на північ до Аржантана, а канадські та польські сили просувалися з півночі на південь через Фалез, затиснувши дві німецькі армії в мішку між Труном і Шамбуа. 19 серпня польська 1-ша танкова дивізія з'єдналася з американцями в Шамбуа і три дні билася на висоті 262 («Булава»), стримуючи танкові частини СС, що атакували як зсередини, так і ззовні мішка. 21-го мішок остаточно закрився; він був усіяний розбитою технікою та мертвими кіньми, а близько 50 000 німців потрапили в полон.
1944.08.25Визволення Парижа
19 серпня паризький Рух Опору підняв повстання, і Ейзенгауер змінив план обійти місто, надіславши на допомогу французьку 2-гу танкову дивізію Леклерка та 4-ту піхотну дивізію США. У ніч на 25 серпня передові французькі частини вийшли на площу перед Отель-де-Віль, а 25-го німецький комендант Хольтіц, всупереч наказу Гітлера «спалити Париж», підписав капітуляцію. Наступного дня де Голль пройшов урочистою ходою Єлисейськими Полями, і на цьому Нормандська операція завершилася.