✦ WAR REPLAY
Усі війни › Друга світова війна · Європейський театр › Сталінградська битва

Сталінградська битва

1942.08.23 — 1943.02.02
Відкрити мапу битви →

Улітку 1942 року одне з крил німецького наступу на півдні рушило на Сталінград на Волзі. 23 серпня масовані нальоти люфтваффе перетворили місто на руїни, і того ж дня 14-й танковий корпус вийшов до Волги на північ від міста. З вересня 6-та армія Паулюса наступала вулиця за вулицею й будинок за будинком, тоді як 62-га армія Чуйкова трималася, маючи за спиною річку, й отримувала підкріплення нічними переправами. До листопада німці контролювали близько 90% міста, але так і не змогли скинути захисників у річку. 19–20 листопада радянські війська розпочали операцію «Уран», розгромивши румунські армії на північному й південному флангах, і 23-го оточили біля Калача близько 300 000 військовиків Осі. Спроба Манштейна деблокувати їх («Зимова гроза») зупинилася за 48 км від котла; у січні 1943 року операція «Кільце» знищила котел, 31 січня Паулюс капітулював, а 2 лютого рештки угруповання на півночі припинили опір.

Сторони

Підсумок:Вирішальна перемога радянських військ: німецьку 6-ту армію знищено, близько 91 000 осіб потрапили в полон, і стратегічна ініціатива на Східному фронті почала переходити до Радянського Союзу

Втрати:Радянський Союз: Близько 479 000 убитих і зниклих безвісти, 650 000 поранених і хворих (радянські дані, за всю кампанію); десятки тисяч загиблих цивільних;Німеччина: Близько 300 000 німецьких військовиків убитими, пораненими й полоненими (близько 147 000 загиблих у котлі й 91 000 полонених, з яких після війни повернулися додому лише близько 5000);Румунія: Близько 158 000 убитих, поранених і полонених

Командувачі

Перебіг битви

1942.08.23Великий наліт і кидок до Волги

23 серпня 4-й повітряний флот здійснив близько 1600 літако-вильотів, піддавши килимовому бомбардуванню переповнений біженцями Сталінград; величезні квартали дерев'яних будинків у центрі охопила пожежа, десятки тисяч цивільних загинули або були поранені. Того ж дня 16-та танкова дивізія 14-го танкового корпусу рушила на схід із донського плацдарму й до вечора вийшла до Волги біля Ринка на північ від міста, відрізавши радянську 62-гу армію від своїх військ на півночі. Робітниче ополчення Тракторного заводу та зенітники (багато з них — молоді жінки) билися з танками на північ від заводу.

1942.09.13Перший загальний штурм міста

12 вересня Чуйков прийняв командування 62-ю армією. Наступного дня німці розпочали загальний штурм центру міста й Мамаєвого кургану силами 71-ї, 295-ї і 76-ї піхотних дивізій, 24-ї танкової дивізії та інших, а 4-та танкова армія вже вийшла до Волги в районі Купоросного, остаточно відокремивши 62-гу армію від 64-ї. Командний пункт Чуйкова був змушений перебратися з Мамаєвого кургану до підземного бункера в балці Царици.

1942.09.15Дивізія Родимцева переправляється через Волгу

14 вересня німці прорвалися в центр міста, захопили центральний вокзал і штурмували Мамаїв курган; їхні кулемети вже могли обстрілювати центральну переправу. З тієї ночі 13-та гвардійська стрілецька дивізія Родимцева, близько 10 000 осіб, під вогнем переправлялася зі східного берега на поромах і баржах і просто з висадки вступала в бій, відбивши кілька кварталів і вершину Мамаєвого кургану. Вокзал за кілька днів переходив з рук у руки понад десяток разів.

1942.09.22Падіння елеватора; німці виходять до центральної переправи

В елеваторі на південь від Царици гвардійці й морські піхотинці трималися приблизно до 22 вересня, доки не були знищені. У центрі міста 21–22 вересня німці відтіснили 13-ту гвардійську дивізію на вузьку смугу вздовж річки й у якийсь момент наблизилися до центральної переправи. Тоді через річку переправилася 284-та стрілецька дивізія Батюка (сибірська), яку ввели в бій між Мамаєвим курганом і заводом «Червоний Жовтень».

1942.09.29Будинок Павлова й робітничі селища

27 вересня сержант 13-ї гвардійської дивізії Яків Павлов на чолі групи захопив чотириповерховий житловий будинок на площі 9 Січня; близько 25 захисників укріпили його й трималися майже два місяці, і будинок став символом усіх вуличних боїв. Німці перенесли головний удар на північ, на робітничі селища «Червоного Жовтня» і «Барикад», і почали ліквідацію Орловського виступу на північ від міста.

1942.10.15Падіння Тракторного заводу

14 жовтня німці зосередили 14-ту танкову дивізію та 389-ту і 305-ту піхотні дивізії на ділянці фронту завширшки близько 5 км для найзапеклішого за всю битву наступу на Тракторний завод; люфтваффе здійснило за день майже 3000 літако-вильотів. 15-го завод упав, і німці вийшли до Волги на схід від нього, відрізавши на півночі групу Горохова в районі Ринок — Спартанівка. 37-ма гвардійська дивізія Жолудєва була майже повністю знищена, а командний пункт Чуйкова зазнав удару.

1942.10.25Заводи «Барикади» і «Червоний Жовтень»

Далі німці билися цех за цехом за гарматний завод «Барикади» і металургійний завод «Червоний Жовтень», де мартенівський і ливарний цехи впродовж двох місяців неодноразово переходили з рук у руки. 138-ма стрілецька дивізія Людникова переправилася в середині жовтня й була введена в бій зі східного боку заводу «Барикади», тоді як 308-ма дивізія Гуртьєва була майже повністю знищена на території заводу. Радянські війська утримували лише смугу завширшки від кількох сотень метрів до кілометра вздовж річки; артилерія й «катюші» на східному березі стали рятівною ниткою для захисників.

1942.11.11Останній наступ і «острів Людникова»

11 листопада німці на чолі з новоприбулими саперними батальйонами розпочали операцію «Губертус», вийшовши до Волги на ділянці завширшки близько 500 м на південь від заводу «Барикади» й відрізавши дивізію Людникова на прибережній позиції розміром близько 700 × 400 м — «острові Людникова». Це був останній великий німецький наступ у місті; після нього Волга почала замерзати, а обидві сторони були виснажені.

1942.11.19Операція «Уран»

Вранці 19 листопада в густому тумані, після 80-хвилинної артилерійської підготовки, Південно-Західний і Донський фронти атакували румунську 3-тю армію з Серафимовицького і Клетського плацдармів; наступного дня Сталінградський фронт атакував румунську 4-ту армію з району озер на південь від міста. Погано озброєні й надмірно розтягнуті румунські лінії швидко розвалилися, і радянські танкові корпуси рушили назустріч один одному в напрямку Калача.

1942.11.23З'єднання біля Калача: оточення завершено

У ніч на 22 листопада передовий загін 26-го танкового корпусу з увімкненими фарами, видаючи себе за німців, захопив міст через Дон біля Калача. Після полудня 23-го 4-й танковий корпус Південно-Західного фронту та 4-й механізований корпус Сталінградського фронту з'єдналися в Совєтському на схід від Калача, оточивши всю 6-ту армію та частину 4-ї танкової армії — близько 300 000 осіб. Гітлер заборонив прорив, повіривши обіцянці Герінга перекидати повітрям по 500 тонн вантажів на день. Того ж дня оточені частини румунської 3-ї армії капітулювали в Распопінській.

1942.12.19«Зимова гроза»: зупинка на Мишковій

12 грудня група армій «Дон» Манштейна розпочала з Котельникового операцію «Зимова гроза». LVII танковий корпус (6-та та 23-тя танкові дивізії, згодом до них приєдналася 17-та) наступав на північ уздовж залізниці, майже тиждень бився з радянськими військами під Верхньокумським і 19-го вийшов до річки Мишкова, лише приблизно за 48 км від котла. Паулюс, посилаючись на нестачу пального, не наважився на прорив. Підійшла 2-га гвардійська армія Малиновського й закрила проломи, а операція «Малий Сатурн», розпочата 16-го, розгромила італійську 8-му армію та створила загрозу всьому південному крилу; 23-го Манштейн був змушений відвести 6-ту танкову дивізію, і спроба деблокади провалилася.

1943.01.10Операція «Кільце»

Паулюс відхилив ультиматум про капітуляцію від 8 січня. 10-го Донський фронт розпочав операцію «Кільце», задіявши близько 7000 гармат і мінометів, і стискав котел із заходу та півдня. Голод, холод і висипний тиф швидко виснажували сили оборонців; 16 січня було втрачено Пітомник — єдиний аеродром, що міг приймати транспортні літаки, а 22-го радянські війська захопили й Гумрак, що майже повністю припинило повітряне постачання.

1943.01.26З'єднання біля Мамаєва кургану; котел розрізано надвоє

26 січня 21-ша армія, що наступала із заходу, з'єдналася біля Мамаєва кургану з 62-ю армією, яка трималася в місті (на ділянці 13-ї гвардійської та 284-ї дивізій), розрізавши котел на північну частину — довкола Тракторного заводу й заводу «Барикади» — та південну в центрі міста. Паулюс переніс свій штаб у підвал Центрального універмагу в південному котлі.

1943.02.02Капітуляція Паулюса

30 січня Гітлер підвищив Паулюса до генерал-фельдмаршала, натякаючи, що той має радше загинути, ніж здатися, — жоден німецький фельдмаршал доти не потрапляв у полон. Рано-вранці 31-го бійці радянської 64-ї армії оточили Центральний універмаг, і Паулюс разом із південним котлом капітулював. XI корпус Штрекера в північному котлі протримався до 2 лютого, а потім також склав зброю. Близько 91 000 голодних, обморожених німецьких і союзних їм солдатів пішли в полон, і битва завершилася.

Джерела