Битва за Чосинське водосховище
Наприкінці листопада 1950 року 10-й корпус США просувався обабіч Чосинського водосховища до Ялу; головні сили 1-ї дивізії морської піхоти дійшли до Юдамні на захід від водосховища, а 31-ша полкова бойова група 7-ї дивізії Армії США була на схід від нього. 9-та армійська група КНД, таємно ввійшовши до Кореї, атакувала в ніч на 27-ме за морозу мінус тридцять градусів, розчленувавши сили ООН на кілька ізольованих позицій у Юдамні, Сінхинні, Хагаруррі та Кото-рі. Оперативну групу «Фейт» на схід від водосховища знищили під час спроби прориву; морські піхотинці з боями повернулися з Юдамні до Хагаруррі, потім прорвалися на південь єдиною дорогою через Кото-рі та перевал Фунчилін і, після того як біля мосту Сумун поклали скинутий з повітря сталевий міст, 11 грудня дійшли до Хамхина, після чого їх евакуювали морем із Хиннаму.
Сторони
- Сили ООН (10-й корпус США: 1-ша дивізія морської піхоти, 31-ша полкова бойова група 7-ї піхотної дивізії, 41-й загін коммандос Королівської морської піхоти) — Близько 30 000 осіб у районі Чосинського водосховища
- 9-та армійська група Китайських народних добровольців — 12 дивізій 20-ї, 26-ї і 27-ї армій, близько 120 000–150 000 осіб, здебільшого без зимового одягу
Підсумок:КНД повернули північно-східну частину Північної Кореї, а 10-й корпус залишив Північну Корею; 1-ша дивізія морської піхоти після важких втрат прорвалася як боєздатне з'єднання, тоді як 9-та армійська група зазнала таких тяжких втрат від обморожень, що відновлювала боєздатність кілька місяців
Втрати:Сполучені Штати: Близько 1029 убитих, 4582 поранених і 4894 зниклих безвісти, а також близько 7300 небойових втрат, зокрема від обморожень (джерела різняться);Британська Співдружність: 41-й загін коммандос: близько 90 убитих, поранених або зниклих безвісти;Китайські народні добровольці: Китайські джерела: близько 19 000 бойових втрат і близько 29 000 небойових, зокрема від обморожень
Командувачі
- Сун Шилунь (Китайські народні добровольці) — Командувач і політичний комісар 9-ї армійської групи
- Тао Юн (Китайські народні добровольці) — Заступник командувача 9-ї армійської групи
- Олівер Сміт (Сполучені Штати) — Командир 1-ї дивізії морської піхоти, який керував проривом на південь
- Едвард Алмонд (Сполучені Штати) — Командир 10-го корпусу
- Дон Фейт (Сполучені Штати) — Командир 31-ї полкової бойової групи (оперативна група «Фейт»), загинув 1 грудня
Перебіг битви
1950.11.27 08:00Надмірна розтягнутість
Уранці 27 листопада 5-й і 7-й полки морської піхоти зосередилися в Юдамні на захід від водосховища і, згідно з планом, атакували на захід, щоб з'єднатися з 8-ю армією на західному фронті; на схід від водосховища перебувала щойно прибула 31-ша полкова бойова група (оперативна група «Маклін»). Морські піхотинці розтягнулися вздовж вузької гірської дороги в Юдамні, на перевалі Токтон, у Хагаруррі та Кото-рі, повністю залежачи в постачанні від цієї дороги довжиною близько 125 км до порту Хиннам. 9-та армійська група КНД, рухаючись уночі й ховаючись удень, уже непомітно ввійшла в гори навколо водосховища.
1950.11.27 22:00Загальний штурм сніжної ночі
У ніч на 28-ме, у снігопад і за морозу нижче мінус тридцяти градусів, 79-та і 89-та дивізії штурмували висоти 1282, 1240 і 1403 навколо Юдамні, раз у раз вступаючи в рукопашні бої на хребтах; 59-та дивізія перерізала дорогу між Юдамні та Хагаруррі і взяла в облогу роту F на перевалі Токтон. Тієї ж ночі 80-та дивізія вдарила по 31-й полковій бойовій групі на схід від водосховища, одного разу прорвавшись на її артилерійські позиції. Відтоді позиції морської піхоти були роз'єднані й оточені.
1950.11.28 22:30Ніч у Хагаруррі
Хагаруррі був тиловою базою 1-ї дивізії морської піхоти, де будувався аеродром; його захищали лише 3-й батальйон 1-го полку морської піхоти та підрозділи забезпечення. У ніч на 29-те 58-ма дивізія атакувала з південного заходу і сходу, одного разу прорвавшись на позиції, і Східний пагорб було втрачено. Оборонці продовжували будувати злітну смугу при світлі фар бульдозерів, а в бій кинули кухарів і писарів. Перед світанком 3-й батальйон стабілізував позиції, але більша частина Східного пагорба залишилася в руках китайців.
1950.11.29Оперативна група «Драйсдейл»
29-го близько 900 осіб, зокрема 41-й загін коммандос Королівської морської піхоти, рота G 1-го полку морської піхоти і рота B 31-го піхотного полку Армії США, утворили оперативну групу «Драйсдейл», щоб супроводити колону з Кото-рі на північ для підкріплення Хагаруррі. Колону розрізали надвоє в долині між цими пунктами, яку згодом назвали «Долиною пекельного вогню». Близько 300 осіб і кілька танків прорвалися до Хагаруррі, а більша частина хвоста колони була знищена або потрапила в полон, проте ці підкріплення відіграли ключову роль в утриманні позицій на Східному пагорбі.
1950.11.30У пастці на схід від водосховища
На схід від водосховища 31-шу полкову бойову групу три ночі поспіль атакували 80-та і 81-ша дивізії. Полковник Маклін 29-го зник безвісти, помилково потрапивши на китайські позиції (згодом він помер у полоні), і командування взяв підполковник Фейт, стягнувши сили в невеликий периметр поблизу Сінхинні; на той час у них було понад 500 поранених. 30-го Алмонд прилетів до Хагаруррі й погодився зі Смітом, що всі сили відійдуть до Хамхина.
1950.12.01Знищення оперативної групи «Фейт»
Опівдні 1 грудня оперативна група «Фейт» за підтримки авіації спробувала прорватися на південь дорогою на схід від водосховища, везучи поранених у вантажівках; перший удар напалмом помилково припав на її власні передові підрозділи. Колону раз у раз зупиняли в районі висоти 1221 і Худонні; Фейт був смертельно поранений, і колона розпалася. З приблизно 3000 осіб лише близько 1000 вибралися через замерзле водосховище до Хагаруррі, і з них менше 400 залишалися боєздатними.
1950.12.02Деблокування пагорба «Фокс»
5-й і 7-й полки морської піхоти 1 грудня залишили Юдамні й відходили дорогою до Хагаруррі. Щоб відкрити перевал Токтон, 1-й батальйон 7-го полку морської піхоти підполковника Девіса зійшов з дороги і вночі пройшов через гори по коліна в снігу, рано-вранці 2-го з'єднавшись із ротою F, яка трималася п'ять днів і ночей. Понад половина з 240 бійців роти F вибули з ладу, але вона весь час контролювала перевал.
1950.12.04З'єднання в Хагаруррі
3–4 грудня угруповання з Юдамні з близько 1500 пораненими і тілами загиблих у колоні вервечкою ввійшло до Хагаруррі, подолавши 22 км за 79 годин. Аеродром Хагаруррі на той час уже приймав C-47, і за кілька днів звідти вивезли близько 4300 поранених, а натомість доправили поповнення й боєприпаси. У бій вступила 26-та армія КНД, готуючись і далі блокувати дорогу на південь.
1950.12.06Прорив до Кото-рі
6 грудня близько 10 000 осіб і понад тисяча машин рушили дорогою з Хагаруррі на південь; в авангарді йшов 7-й полк морської піхоти, в ар'єргарді — 5-й. 5-й полк спершу повернув Східний пагорб, щоб прикрити відхід; дорогою частини 26-ї та 20-ї армій раз у раз атакували з пагорбів обабіч, і колона всю ніч рухалася з боями. До 7-го всі частини ввійшли до Кото-рі, а запаси в Хагаруррі підірвали.
1950.12.09Міст Сумун
На перевалі Фунчилін, приблизно за 6 км на південь від Кото-рі, міст біля напірних трубопроводів гідроелектростанції неодноразово підривала 60-та дивізія КНД; під ним була глибока ущелина, і машини не могли її обминути. 7 грудня американські транспортники C-119 скинули на парашутах вісім секцій сталевого колійного мосту M2, а 9-го сапери завершили їх укладання на опори мосту. Того ж дня 1-й батальйон 1-го полку морської піхоти атакував із Чинхинні на півдні крізь вітер і сніг і взяв висоту 1081, забезпечивши контроль над висотами з південного боку мосту.
1950.12.11Відхід до Хамхина
З ночі 9 грудня колони 1-ї дивізії морської піхоти вервечкою спускалися з гори через міст Сумун, а 10-го, після проходу ар'єргарду, сапери підірвали міст. 11-го останні частини дійшли до Чинхинні та Хамхинської рівнини. На багатьох китайських позиціях уздовж маршруту знаходили замерзлих солдатів, які досі лежали у вогневих позиціях. Через тяжкі обмороження і зрив постачання 9-та армійська група не змогла продовжити переслідування на рівнині.
1950.12.13Евакуація з Хиннаму
1-ша дивізія морської піхоти 12–15 грудня завантажилася в порту Хиннам і вирушила до Пусана, а решта 10-го корпусу поступово стискала периметр Хиннаму під прикриттям 3-ї та 7-ї дивізій США, тоді як корабельна артилерія вдень і вночі обстрілювала околиці. До 24-го морем було евакуйовано близько 105 000 військовослужбовців, 98 000 біженців і велику кількість машин та запасів, після чого портові споруди підірвали.