Інчхонська десантна операція і повторне взяття Сеула
У вересні 1950 року Макартур, попри сумніви Об'єднаного комітету начальників штабів і ВМС щодо висоти припливів, фарватерів і мулистих мілин, ухвалив рішення про морський десант у порту Інчхон на захід від Сеула, щоб перерізати лінії постачання сил КНА на півдні. Рано-вранці 15 вересня морські піхотинці спершу захопили острів Вольмідо, що панував над гаванню, а ввечері, з другим припливом, висадилися на Червоному і Синьому пляжах у місті Інчхон. Потім 1-ша дивізія морської піхоти взяла аеродром Кімпхо і форсувала Ханган біля Хенджу, а разом із 7-ю піхотною дивізією Армії США, що висадилася в Інчхоні, рушила на Сеул із заходу та півдня. КНА вперто оборонялася на висотах західної околиці Сеула і за барикадами в місті; після приблизно тижня вуличних боїв сили ООН до 28 вересня в основному очистили Сеул, а 29-го Макартур повернув столицю уряду Лі Синмана.
Сторони
- Сили ООН (10-й корпус США, Корпус морської піхоти Республіки Корея) — Близько 75 000 осіб (1-ша дивізія морської піхоти, 7-ма піхотна дивізія Армії США, 1-й полк морської піхоти Республіки Корея та інші), близько 260 кораблів
- Корейська народна армія — Близько 6500 оборонців в Інчхоні; близько 20 000 у районі Сеула (18-та дивізія, 25-та бригада, 78-й окремий полк, 87-й полк 9-ї дивізії та інші)
Підсумок:Рішуча перемога ООН: Сеул повернуто, шлях відступу сил КНА на пусанському фронті перерізано, хід війни змінився на протилежний
Втрати:Сполучені Штати: Близько 222 убитих і 800 поранених на етапі Інчхонської висадки; кілька тисяч загальних втрат 1-ї дивізії морської піхоти та 7-ї дивізії в битві за Сеул (дані США; джерела різняться);Південна Корея: Корпус морської піхоти Республіки Корея та інші: кілька сотень убитих і поранених;Північна Корея: Близько 1350 убитих і 165 полонених в Інчхоні; за оцінками, понад 10 000 убитих, поранених і полонених у районі Сеула
Командувачі
- Дуглас Макартур (Сполучені Штати) — Головнокомандувач Командування ООН; ініціатор висадки в Інчхоні
- Едвард Алмонд (Сполучені Штати) — Командир 10-го корпусу
- Олівер Сміт (Сполучені Штати) — Командир 1-ї дивізії морської піхоти
- Чхве Йон Гон (Північна Корея) — Міністр національної оборони; відповідав за оборону району Сеула
Перебіг битви
1950.09.15 06:33Захоплення Вольмідо
Після двох днів обстрілу корабельною артилерією і ударів палубної авіації 3-й батальйон 5-го полку морської піхоти вранці 15 вересня під час припливу висадився на Зеленому пляжі на північному заході Вольмідо, а слідом — танки. Більшість берегової артилерії та піхоти КНА на острові було знищено або замуровано в укриттях, і приблизно за дві години морські піхотинці контролювали весь острів, утративши трохи більше десятка осіб. Потім почався відплив, і головним силам довелося чекати другого, вечірнього, припливу, щоб увійти в гавань.
1950.09.15 17:33Червоний і Синій пляжі
З вечірнім припливом 5-й полк морської піхоти на десантних катерах кинувся до Червоного пляжу на північному березі Інчхона, піднявся драбинами на дамбу заввишки понад 4 метри і взяв Цвинтарний і Обсерваторний пагорби; на півдні 1-й полк морської піхоти навпомацки пробирався крізь мулисті мілини й дим, щоб висадитися на Синьому пляжі. Оскільки до відпливу залишалося мало часу, кілька танкодесантних кораблів навмисно викинули на Червоний пляж, і вони розвантажували припаси під вогнем. До півночі морські піхотинці міцно закріпилися на плацдармі в місті Інчхон.
1950.09.17Аеродром Кімпхо
16 вересня морські піхотинці очистили місто Інчхон, а морська піхота Республіки Корея придушувала залишки опору. 1-й полк морської піхоти просувався на схід уздовж шосе Сеул — Інчхон і рано-вранці 17-го влаштував засідку на колону танків Т-34 КНА, що атакувала, біля Аском-Сіті (Пупхьон); 5-й полк морської піхоти рушив на північний схід до аеродрому Кімпхо, у ніч на 18-те відбив контратаки оборонців і взяв аеродром, який став базою для подальших повітряних перевезень і авіації морської піхоти.
1950.09.20Переправа через Ханган біля Хенджу
У ніч на 20 вересня розвідники 5-го полку морської піхоти перепливли Ханган, щоб розвідати північний берег біля Хенджу; рано-вранці 20-го головні сили переправилися на плаваючих транспортерах і взяли висоти біля фортеці Хенджу, відкривши шлях до Сеула з північного заходу. 1-й полк морської піхоти вийшов до Кальчхона на західному боці Йондинпхо, а 7-ма піхотна дивізія Армії США, що висаджувалася в Інчхоні з 18-го, розгорталася на південь до Ананя і Сувона, перерізаючи комунікації КНА між північчю і півднем.
1950.09.21Йондинпхо
21 вересня 1-й полк морської піхоти атакував промисловий район Йондинпхо із заходу та півночі, де КНА вперто оборонялася з фабрик і насипів. Рота A під командуванням капітана Барроу просочилася рисовими полями до центру міста і вночі на дамбі відбила п'ять Т-34 та неодноразові контратаки піхоти. 22-го КНА залишила Йондинпхо і відійшла за Ханган. Тим часом 32-й полк 7-ї дивізії Армії США взяв Ананя, 31-й полк рушив на південь до Сувона, а 7-й полк морської піхоти також висадився в Інчхоні.
1950.09.22Криваві бої на західних висотах
Висоту 296 (Ансан) на західній околиці Сеула і низку хребтів навколо Йонхидону утримували ветерани 25-ї бригади та 78-го окремого полку КНА, оснащені великою кількістю кулеметів і мінометів. З 22 вересня 5-й полк морської піхоти та морська піхота Республіки Корея атакували вгору, висоту за висотою; 24-го рота D 1-го батальйону 5-го полку морської піхоти зазнала дуже важких втрат під час штурму висоти 56. До 25-го західні хребти нарешті було прорвано, а 7-й полк морської піхоти прикривав північний фланг.
1950.09.25Намсан і просування в місто
25 вересня 32-й піхотний полк Армії США і 17-й полк армії Республіки Корея форсували Ханган біля переправи Сінсарі на південному сході Сеула і того ж дня взяли Намсан; 1-й полк морської піхоти переправився з Йондинпхо до Мапхо, а 5-й полк морської піхоти, прорвавши оборону на західній околиці, просувався до Содемуна. Того вечора Алмонд оголосив, що Сеул повернуто, але бої в місті лише почалися. Уночі КНА раз у раз контратакувала Намсан і позиції морської піхоти.
1950.09.26Бої на барикадах
КНА зводила на головних вулицях Сеула барикаду за барикадою з мішків з рисом, уламків і трамваїв, через кожні кількасот метрів встановлюючи протитанкові гармати й кулемети. 1-й полк морської піхоти пробивався, барикада за барикадою, бульваром Мапхо до Сеульського вокзалу і мерії: спершу піхота придушувала будівлі обабіч, потім підходили танки й били впритул, а сапери підривали перешкоди, після чого просування тривало. Під час боїв значна частина міста була знищена артилерійським вогнем і пожежами. Тієї ночі на півдні передові частини 1-ї кавалерійської дивізії з'єдналися з 7-ю дивізією біля Осана.
1950.09.27Прапор над Капітолієм
27 вересня 2-й батальйон 1-го полку морської піхоти дійшов до Капітолію (будівлі Генерал-губернаторства японського колоніального періоду, згодом урядової будівлі) і по обіді підняв на його даху прапор США, пізніше замінивши його прапорами ООН і Південної Кореї. 5-й полк морської піхоти очистив район Содемуна, 7-й полк перерізав дорогу на північ до Ийджонбу, і залишки КНА в місті почали відходити на північний схід.
1950.09.28Сеул повернуто
До 28 вересня опір у місті Сеул загалом припинився, і залишки КНА відійшли на північ до Ийджонбу та на схід. Опівдні 29-го Макартур провів церемонію в закіптюженій залі Капітолію, повернувши столицю президентові Лі Синману. Інчхонсько-Сеульська операція перерізала головні лінії постачання КНА, і її частини на пусанському фронті невдовзі повністю розвалилися, проте ціною стали руйнування значної частини Сеула і великі втрати серед цивільних.