Пусанський периметр
До кінця липня 1950 року відступаючі війська США і Республіки Корея відійшли на схід від річки Нактонган і, використовуючи річку та гори північного сходу, створили периметр довжиною близько 225 км у південно-східному куті Кореї з центром у Тегу і порту Пусан. У серпні Корейська народна армія по черзі атакувала на чотирьох напрямках — виступ Нактонгану, Табудон на північ від Тегу, Масан і Пхохан, — тоді як американські війська долали кожну кризу завдяки внутрішнім комунікаціям, пануванню в повітрі та безперервному потоку підкріплень, що висаджувалися в Пусані. 1 вересня КНА розпочала загальний наступ по всьому фронту («Великий наступ на Нактонгані»), ненадовго прорвавшись до Йонсана, Ка-сану і Йончхона, але її людські ресурси й запаси майже вичерпалися. 15 вересня сили ООН висадилися в Інчхоні, а наступного дня 8-ма армія перейшла в контрнаступ із периметра; південне угруповання КНА швидко розвалилося й відступило на північ.
Сторони
- Сили ООН (США / Південна Корея / Британська Співдружність) — Близько 92 000 на початку серпня (близько 47 000 американців), до середини вересня — близько 140 000, близько 500 танків
- Корейська народна армія — Близько 70 000 на початку серпня і близько 98 000 на час вересневого наступу (13 піхотних дивізій і 1 танкова дивізія, значною мірою укомплектовані щойно мобілізованим поповненням)
Підсумок:Сили ООН утримали периметр і перейшли в наступ; після Інчхонської висадки головні сили КНА опинилися відрізаними, більшість її південних частин було знищено або розпорошено
Втрати:Сполучені Штати: США: близько 4599 убитих, 12 058 поранених, 2701 зниклий безвісти і 401 полонений;Південна Корея: Республіка Корея: близько 40 000 убитих, поранених і полонених;Британська Співдружність: Велика Британія: 5 убитих, 17 поранених;Північна Корея: Близько 64 000 убитих, поранених і полонених (оцінка); великі втрати важкої техніки
Командувачі
- Волтон Вокер (Сполучені Штати) — Командувач 8-ї армії; утримував периметр згідно зі своїм наказом «стояти або померти»
- Джон Черч (Сполучені Штати) — Командир 24-ї піхотної дивізії США; керував першою битвою на виступі Нактонгану
- Пек Сон Йоп (Південна Корея) — Командир 1-ї дивізії армії Республіки Корея; утримував Табудон
- Кім Чхек (Північна Корея) — Командувач штабу фронту КНА
- Кан Гон (Північна Корея) — Начальник штабу фронту; загинув, підірвавшись на міні біля Андона 8 вересня
- Му Чон (Північна Корея) — Командир 2-го корпусу; керував атаками на північному і східному фронтах
Перебіг битви
1950.08.04Відхід за Нактонган
1–3 серпня 8-ма армія повністю відійшла на східний берег Нактонгану, а в ніч на 3-тє сапери підірвали залізничний міст у Вегвані та інші переправи; периметр набув обрисів. На заході бар'єром слугував Нактонган, а на півночі рубіж ішов від території на північ від Вегвана на схід через гори до Йондока на східному узбережжі. Вокер розмістив три дивізії США на західному фронті і п'ять дивізій армії Республіки Корея — на північному та східному. Штаб фронту КНА вирішив атакувати одночасно на чотирьох напрямках, щоб прорватися до прибуття підкріплень.
1950.08.06Перша битва на виступі Нактонгану
У ніч на 6 серпня 4-та дивізія КНА вплав і вбрід переправилася через Нактонган у районі переправи Охан на південний захід від Чханьона і створила плацдарм на «виступі», утвореному закрутою річки на захід, націлившись на схід — на Йонсан і залізницю Пусан — Тегу. 24-та піхотна дивізія США була розтягнута, і її контратаки раз у раз зазнавали невдачі; КНА зайняла висоту «Конюшина» і хребет Обонні, що панували над Йонсаном.
1950.08.07Оперативна група «Кін» наступає на захід
7 серпня американські війська розпочали свій перший контрнаступ у Корейській війні: оперативна група «Кін» у складі 25-ї піхотної дивізії, 5-ї полкової бойової групи і щойно висадженої 1-ї тимчасової бригади морської піхоти атакувала на захід від Чиндоні на Чинджу. Майже одночасно 6-та дивізія КНА атакувала на схід, і сторони зіткнулися лоб у лоб у районі Собук-сану. Морські піхотинці просунулися вздовж узбережжя до околиць Косона, але на інших ділянках просування було повільним, і після 12-го групі наказали повернутися на вихідні позиції.
1950.08.11Пхохан під загрозою
На східному фронті 12-та дивізія КНА непомітно пройшла горами до Кігьє, і 11 серпня її частина увірвалася до Пхохана; американські літаки з ближнього аеродрому спішно евакуювали, а 8-ма армія сформувала на підкріплення оперативну групу «Бредлі». 3-тя дивізія армії Республіки Корея опинилася відрізаною на узбережжі в районі Чханса-дону на північ від Пхохана, і в ніч на 17 серпня кораблі ВМС США евакуювали морем близько 9000 осіб. На північному фронті 13-та і 1-ша дивізії КНА наблизилися до Табудона на північ від Тегу.
1950.08.17Хребет Обонні
Вокер перекинув 1-шу тимчасову бригаду морської піхоти від Масана на виступ Нактонгану. 17 серпня морські піхотинці і 24-та дивізія за підтримки винищувачів та артилерії атакували вгору по хребту Обонні, після двох днів важких боїв повернули висоти і відбили контратаку танків Т-34 КНА. 19-го рештки 4-ї дивізії КНА втекли за річку, покинувши велику кількість зброї; її чисельність скоротилася з приблизно 7000 до близько 3500. Приблизно тоді ж південнокорейські сили на східному фронті повернули Пхохан.
1950.08.18Табудон і «Кегельбан»
Дорога долиною біля Табудона, за 20 км на північ від Тегу, була воротами до міста. 18 серпня на Тегу вперше впали снаряди КНА, і 8-ма армія направила 27-й піхотний полк на підтримку 1-ї дивізії армії Республіки Корея Пек Сон Йопа. Протягом наступного тижня 13-та і 1-ша дивізії КНА майже щоночі спускалися долиною на чолі з танками Т-34, і танки та гармати сторін обмінювалися вогнем у вузькій долині; американські солдати прозвали її «Кегельбаном» через те, як луна від пострілів котилася долиною. До 25-го атаки було відбито, КНА втратила понад десять танків.
1950.09.01Великий наступ на Нактонгані
У ніч з 31 серпня на 1 вересня Корейська народна армія зосередила близько 98 000 осіб для загального наступу по всьому фронту. На півдні 6-та і 7-ма дивізії прорвали рубіж на захід від Масана і взяли Хаман; 9-та і 2-га дивізії форсували Нактонган на виступі та на рубежі Чханьона, розгромивши передові полки 2-ї піхотної дивізії США, що щойно прийняла цю ділянку, і 2-го увірвалися до Йонсана — трохи більше ніж за десять кілометрів від Мірьяна і залізниці. Вокер кинув на цей напрямок усі резерви, які зміг знайти.
1950.09.03Друга битва за Обонні та втрата Ка-сану
3–5 вересня 1-шу тимчасову бригаду морської піхоти вдруге ввели в бій на виступі, і разом із 2-ю дивізією вона повернула хребти на захід від Йонсана, відкинувши 9-ту дивізію КНА до Нактонгану; потім бригада відійшла до Пусана готуватися до Інчхонської висадки. На півночі ж становище погіршувалося: близько 3 вересня 1-ша дивізія КНА захопила Ка-сан (висоту 902) на північ від Тегу, а 13-та дивізія взяла Табудон, змусивши 1-шу кавалерійську дивізію відійти. Тегу опинився в зоні досяжності артилерії, і частина штабу 8-ї армії переїхала до Пусана.
1950.09.06Йончхон і криза на сході
На східному фронті 15-та дивізія КНА 6 вересня увірвалася до Йончхона, перерізавши дорогу Тегу — Кьонджу, а 12-та і 5-та дивізії відтіснили 1-й корпус армії Республіки Корея на рубежі Пхохан — Ананг, створивши загрозу Кьонджу. 8-ма, 6-та і Столична дивізії армії Республіки Корея зійшлися на Йончхоні з обох флангів, і близько 13-го, після важких боїв, від 15-ї дивізії залишилося трохи більше тисячі осіб — криза на сході минула. 24-ту дивізію США перекинули до Кьонджу як східний резерв.
1950.09.16Прорив із Пусанського периметра
Наступного дня після Інчхонської висадки 8-ма армія перейшла в контрнаступ по всьому фронту. Через нестачу боєприпасів і переправних засобів у перші два дні вона просунулася мало, а дивізії КНА продовжували вперто оборонятися на своїх позиціях, не знаючи, що їхній тил перерізано. 1-ша кавалерійська дивізія США і 5-та полкова бойова група завдавали головного удару на Вегван, а 2-га і 24-та дивізії готувалися форсувати Нактонган на виступі та на південь від Вегвана.
1950.09.18Форсування Нактонгану
18 вересня 2-га піхотна дивізія США форсувала Нактонган на виступі, а 5-та полкова бойова група штурмом узяла висоти на південь від Вегвана; 19-го 24-та дивізія переправилася на південь від Вегвана, і близько 22-го передові частини КНА почали загальний відхід на північ. Після цього сили КНА на півдні швидко розпалися, а 1-ша кавалерійська дивізія США прорвалася на північ і 26-го з'єдналася біля Осана з 7-ю піхотною дивізією, що йшла на південь від Інчхона.