Битви за Імпхал і Кохиму
У березні 1944 року Ренья Мутаґуті, командувач японської 15-ї армії, розпочав операцію «У-Ґо», кинувши три дивізії через Чіндвін, щоб захопити Імпхал і перерізати лінію постачання союзників через Ассам до Китаю. 33-тя дивізія наступала з Тіддіма на півдні, 15-та дивізія — з північного сходу, а 31-ша дивізія — з півночі на Кохіму; вони мали із собою пайки лише на три тижні, розраховуючи захопити британські склади. Слім, командувач британської 14-ї армії, свідомо відвів 4-й корпус в Імпхальську долину, щоб утримувати її на повітряному постачанні, і водночас перекинув повітрям як підкріплення 5-ту індійську дивізію з Аракану. Гарнізон Кохіми два тижні протистояв японцям на ближній дистанції через тенісний корт на Гарнізонному пагорбі, доки 18 квітня його не деблокували британська 2-га дивізія і 161-ша бригада; довкола Імпхалу три місяці точилися запеклі бої під Бішенпуром, на Шенамській сідловині, на Нуншиґумі та в інших місцях. З настанням мусону голод, малярія та дизентерія зламали японців. Котоку Сато наприкінці травня самовільно відступив; 22 червня британські війська з'єдналися біля 109-ї милі дороги на Кохіму, а на початку липня японці припинили операцію й безладно відступили болотами до Чіндвіну.
Сторони
- Британська Співдружність (Велика Британія / Британська Індія) — 14-та армія: 4-й корпус (17-та, 20-та і 23-тя індійські дивізії, перекинута повітрям 5-та індійська дивізія, 254-та танкова бригада, 50-та парашутна бригада) і 33-й корпус (британська 2-га дивізія, 33-тя бригада 7-ї індійської дивізії, 161-ша бригада та ін.), близько 120 000–150 000 осіб, панування авіації союзників у повітрі
- Японія (разом з Індійською національною армією) — 15-та армія: 15-та, 31-ша і 33-тя дивізії та загін Ямамото (зокрема 14-й танковий полк), близько 85 000 осіб, а також 1-ша дивізія Індійської національної армії, близько 6000 осіб
Підсумок:Вирішальна перемога Співдружності: операція «У-Ґо» провалилася, три дивізії 15-ї армії були майже знищені, і було відкрито шлях до відвоювання Бірми союзниками в 1945 році
Втрати:Британська Співдружність: Близько 16 500 убитих і поранених (близько 12 500 під Імпхалом і 4000 під Кохімою), ще багато вибуло через хвороби;Японія: Близько 55 000 убитих і поранених, з них близько 13 000 загинули в боях; ще багато солдатів померли від голоду й хвороб під час відступу, і за різними оцінками загальна кількість загиблих становить близько 30 000
Командувачі
- Вільям Слім (Британська Співдружність) — Командувач британської 14-ї армії; вирішив відвести 4-й корпус в Імпхальську долину для вирішальної битви
- Джеффрі Скунс (Британська Співдружність) — Командир 4-го корпусу; утримав Імпхал
- Монтеґю Стопфорд (Британська Співдружність) — Командир 33-го корпусу; керував деблокуванням Кохіми та відновленням сполучення дорогою з півночі
- Ренья Мутаґуті (Японія) — Командувач 15-ї армії; головний ініціатор операції «У-Ґо»
- Котоку Сато (Японія) — Командир 31-ї дивізії; наприкінці травня всупереч наказу відвів війська від Кохіми, пославшись на брак продовольства
Перебіг битви
1944.03.08Початок операції «У-Ґо»: 33-тя дивізія рушає на північ
8 березня японська 33-тя дивізія вирушила з району Калева — Калеміо; її головні сили обходили Тіддім з обох боків, намагаючись перерізати дорогу на Тіддім на південь від Імпхалу, оточити й знищити 17-ту індійську дивізію. Водночас «загін Ямамото» під командуванням начальника піхотної групи дивізії Цунору Ямамото з танками просувався на північ долиною Кабо до Таму і Палела. План Мутаґуті залежав від швидкості: солдати мали пайки лише приблизно на три тижні й гнали череди худоби для перевезення вантажів.
1944.03.1317-та дивізія з боями відходить дорогою на Тіддім
Вирішивши, що головний японський наступ почався, Слім і Скунс 13 березня наказали 17-й дивізії залишити Тіддім і відійти 260-кілометровою гірською дорогою до Імпхалу. Японці влаштували кілька загороджень на дорозі в районі Тонзанга і 109-ї милі; війська Ковена з боями відходили з понад 2000 машин і в'ючних тварин, а 23-тя дивізія вислала на південь дві бригади їм назустріч. Це були перегони з часом, і обидві сторони билися за перевали на дорозі.
1944.03.1515-та і 31-ша дивізії переправляються через Чіндвін
Уночі 15 березня 15-та і 31-ша дивізії кількома колонами переправилися через Чіндвін у районі Хомаліна й Таунґдута і заглибилися лісовими стежками в гори Нага та Маніпур. 15-та дивізія рушила на Укхрул на північний схід від Імпхалу та на дорогу до Кохіми, а 31-ша дивізія трьома колонами наступала на Кохіму. Доріг, придатних для автотранспорту, там майже не було, і британці вважали, що японці зможуть перекинути цим шляхом щонайбільше один полк.
1944.03.22Оборона Санґшака та перекидання 5-ї дивізії повітрям
50-та індійська парашутна бригада окопалася в Санґшаку на південь від Укхрула й з 22 по 26 березня відбивала повторні атаки 58-го полку 31-ї дивізії та частини сил 15-ї дивізії, після чого прорвалася до Імпхалу. Шестиденна затримка зірвала японський графік. Тим часом з 19 березня транспортна авіація союзників перекинула з Аракану до Імпхалу й Дімапура всю 5-ту індійську дивізію разом з її артилерією та мулами.
1944.03.29Дорогу на Кохіму перерізано
29 березня частина 15-ї дивізії перерізала дорогу на Кохіму і Дімапур приблизно за 50 км на північ від Імпхалу; відтоді 4-й корпус в Імпхалі можна було постачати лише повітрям. 20-та дивізія, як і планувалося, залишила Таму й відійшла на Шенамську сідловину на схід від Палела; ар'єргард 17-ї дивізії ще бився на дорозі до Тіддіма. Задум Сліма полягав у тому, щоб японці, з розтягнутими лініями постачання, розбилися об краї долини.
1944.04.05Облога Кохіми; оточення Імпхалу
Авангард 31-ї дивізії дійшов до Кохіми 4 квітня і з 5-го оточив Гарнізонний пагорб. Гарнізоном, близько 2500 осіб, переважно з 4-го батальйону Королівського Західнокентського полку, Ассамського полку та різних допоміжних підрозділів, командував полковник Г'ю Річардс. На півдні 17-та дивізія під прикриттям 23-ї дивізії близько 5 квітня відійшла в Імпхальську долину, а за нею просувалася 33-тя дивізія. Чотири дивізії 4-го корпусу зосередилися в долині, спираючись на шість аеродромів.
1944.04.08Кохіма: протистояння через тенісний корт
Японці тиснули на Гарнізонний пагорб зі сходу, півдня й півночі, і позиції оборонців скоротилися до саду навколо бунгало заступника комісара; сторони стояли одна проти одної через тенісний корт лише за 20–30 метрів і всю ніч закидали одна одну гранатами. Найбільшою загрозою була нестача води; поранені лежали скупчено на перев'язувальних пунктах просто неба, а припаси надходили лише скиданням з повітря, і частина з них падала на японський бік. Приблизно до 13 квітня оборонців відтіснили на невелику ділянку на вершині Гарнізонного пагорба.
1944.04.13Нуншиґум і північний схід Імпхалу
Частина 15-ї дивізії вночі зайняла Нуншиґум — пагорб на північний схід від Імпхалу, що панує над головним аеродромом. 13 квітня піхота 5-ї індійської дивізії за підтримки танків «Лі» 3-го карабінерного полку штурмувала круті схили; майже всі командири танків, що керували боєм, висунувшись із відкритих люків, були вбиті або поранені, але японців зрештою вибили з вершини. Ближче до міста Імпхал японці не підходили ніколи.
1944.04.18Деблокада Кохіми
Британська 2-га дивізія XXXIII корпусу просувалася дорогою від Дімапура, розчистила японські блокпости біля Зубзи та з'єдналася з 161-ю бригадою в Джотсомі. 18 квітня 161-ша бригада під прикриттям артилерії й танків пробилася на пагорб Гаррісон-Гілл і деблокувала гарнізон, який тримався два тижні. Проте японці все ще утримували більшу частину хребта Кохіма, і бої перетворилися на боротьбу за кожну вершину.
1944.05.13Виснажлива війна на хребті Кохіма
На початку травня британська 2-га дивізія та 33-тя бригада індійської 7-ї дивізії атакували висоти хребта Кохіма з обох флангів, а японці до останнього трималися в бункерах на Кукі-Пікет, FSD, хребті GPT та інших позиціях. 13 травня танк «Лі» витягли нагору над тенісним кортом, і він один за одним знищив бункери впритул; район пагорба Гаррісон-Гілл нарешті було очищено. Почався мусон, і позиції перетворилися на багнисті болота.
1944.05.20Бішенпур і Шенам: бої на смерть на південних підступах
Наприкінці травня 33-тя дивізія, яку підганяв новий командир Нобуо Танака, розпочала останні наступи в районі Бішенпура та Нінгтхоукхонга на південний захід від Імпхала, у якийсь момент просочившись майже до штабу 17-ї дивізії, але нападників розгромили частинами. На сідловині Шенам на південному сході загін Ямамото та індійська 20-та дивізія майже два місяці билися за низку вершин. Британців на рівнині щодня постачали повітрям: за три з половиною місяці транспортні літаки доставили близько 19 000 тонн вантажів і 12 000 осіб поповнення та вивезли 13 000 поранених.
1944.05.31Котоку Сато всупереч наказу відходить від Кохіми
31-ша дивізія давно вичерпала боєприпаси й провіант, а обіцяне постачання так і не надійшло. Неодноразові прохання Котоку Сато про відхід відхиляли, і 31 травня він на власний розсуд наказав залишити Кохіму та відступати на південний схід, залишивши на дорозі лише невеликий загін під командуванням Сіґесабуро Міядзакі для затримки противника. Це був рідкісний в історії Імператорської армії Японії випадок, коли командир дивізії не виконав наказу, і згодом Сато усунули з посади. Британська 2-га дивізія після цього рушила дорогою на Імпхал.
1944.06.22З'єднання біля 109-ї милі; деблокада Імпхала
Британська 2-га дивізія наступала на південь, індійська 5-та дивізія — на північ, і обидва угруповання ділянка за ділянкою очищали японські позиції вздовж дороги Кохіма — Імпхал. 22 червня їхні передові частини зустрілися біля 109-ї милі, відкривши дорогу майже після трьох місяців, і до Імпхала одразу ж рушили колони вантажівок. 15-та дивізія в горах на схід від дороги опинилася на межі розвалу.
1944.07.03Операцію скасовано; відступ серед голоду
На початку липня Південна експедиційна група армій і Бірманський фронт нарешті погодилися скасувати операцію «У-Ґо». Мусонним багном солдати, виснажені голодом, малярією та дизентерією, відступали гірськими стежками до Чіндвіну, і багато хто падав дорогою; ті, хто вижив, згодом назвали цей шлях «Дорогою білих кісток». Британці перейшли до переслідування й до кінця року форсували Чіндвін, підготувавшись до відвоювання Бірми 1945 року.