Битва за Іодзіму
Іодзіма лежить приблизно за 1200 км на південь від Токіо; з її аеродромів можна було перехоплювати B-29, що летіли з Маріанських островів до Японських островів, а для США вона стала б ідеальним проміжним пунктом для винищувачів супроводу й пошкоджених бомбардувальників. Її оборонець, генерал-лейтенант Тадаміті Курібаясі, відмовився від традиційної тактики зупиняти десант на узбережжі й понад рік будував близько 18 км підземних тунелів і понад тисячу вогневих позицій, наказавши своїм людям не йти в безглузді «атаки банзай», а перед смертю вбити кожному по десять ворогів. 19 лютого 1945 року 4-та і 5-та дивізії морської піхоти висадилися на південно-східному узбережжі, а 23 лютого взяли гору Сурібаті й підняли прапор; потім у центрі ввели в бій 3-тю дивізію, і три дивізії просувалися печера за печерою, окоп за окопом через «М'ясорубку», плато Мотояма та ущелини півночі. Бої завершилися лише після останньої японської атаки 26 березня.
Сторони
- США — V десантний корпус: 3-тя, 4-та і 5-та дивізії морської піхоти, близько 70 000 висаджених осіб (усього близько 110 000), за підтримки понад 450 кораблів 5-го флоту
- Японія — Армійська група Оґасавара (109-та дивізія): 145-й піхотний полк, 2-га окрема змішана бригада, 26-й танковий полк і флотські частини, близько 21 000 осіб
Підсумок:Перемога США: Іодзіму захоплено, і її аеродроми стали аварійним аеродромом для B-29 та базою для винищувачів супроводу P-51. Це була єдина велика десантна битва Тихоокеанської війни, у якій втрати США перевищили японські
Втрати:США: Близько 6800 загиблих і близько 19 700 поранених, загалом близько 26 000 втрат;Японія: Близько 18 000–19 000 загиблих і 216 полонених; ще близько 3000 переховувалися в тунелях і згодом загинули або здалися
Командувачі
- Голланд Сміт (США) — Командувач морської піхоти Тихоокеанського флоту та експедиційних військ
- Гаррі Шмідт (США) — Командир V десантного корпусу, керував наземними операціями на острові
- Тадаміті Курібаясі (Японія) — Командир 109-ї дивізії та армійської групи Оґасавара; відмовився від вирішального бою на узбережжі на користь підземної ешелонованої оборони
- Рінносуке Ітімару (Японія) — Командир 27-ї повітряної флотилії та флотських сил на острові
Перебіг битви
1945.02.19Висадка на південно-східному узбережжі
Після трьох днів корабельного та авіаційного обстрілу о 9:00 19 лютого перша хвиля плавучих машин 4-ї і 5-ї дивізій морської піхоти ринула на 3-кілометрову смугу узбережжя з чорного вулканічного попелу на північ від гори Сурібаті. М'який вулканічний пісок майже знерухомив техніку й людей, а японці дочекалися, поки узбережжя заповниться, і відкрили вогонь із прихованих позицій на Сурібаті, у Каменоломні та на висотах біля аеродрому. Того дня висадилося близько 30 000 осіб, втрати становили близько 2400; о 10:35 28-й полк морської піхоти перетнув перешийок острова до західного узбережжя, ізолювавши гору Сурібаті.
1945.02.20Захоплення аеродрому Тідорі
Другого дня 4-та і 5-та дивізії розвернулися на північ і крізь вулканічний попіл та мінні поля захопили аеродром № 1 (Тідорі) на півдні острова. Праве крило 4-ї дивізії повільно просувалося під скелями біля Каменоломні, а втрати неухильно зростали; 28-й полк морської піхоти розвернувся до гори Сурібаті й ледве міг просуватися проти скупчень бункерів біля її підніжжя. Уночі невеликі японські групи постійно просочувалися на плацдарм і турбували його.
1945.02.21Уведення в бій 3-ї дивізії; наближення до підніжжя Сурібаті
21-й полк морської піхоти з резервної 3-ї дивізії морської піхоти висадився й був уведений у бій у центрі, щоб змінити частини, які зазнали важких втрат. 28-й полк морської піхоти під прикриттям вогнеметів і танків один за одним знищував бункери на північних схилах гори Сурібаті, просунувшись за три дні менш ніж на кілометр. Втрати морської піхоти на острові сягнули близько 4500 осіб.
1945.02.23Підняття прапора на горі Сурібаті
Уранці 23 лютого патруль 2-го батальйону 28-го полку морської піхоти піднявся на вершину гори Сурібаті й о 10:20 підняв невеликий прапор; бійці на узбережжі вітали це вигуками, а кораблі подали гудки. Близько полудня замість нього підняли більший прапор, і мить, яку зафіксував фотограф Associated Press Джо Розенталь, стала однією з найвідоміших фотографій Другої світової війни. Більшість захисників, що залишалися на горі, замурували в тунелях, але битва на півночі острова тільки починалася; троє з шести чоловіків на фотографії загинули в подальших боях.
1945.02.24Наступ на аеродром Мотояма
Шмідт поставив 3-тю дивізію в центрі, 5-ту — на заході, а 4-ту — на сході, і три дивізії пліч-о-пліч наступали на північ. 24 лютого 3-тя дивізія за підтримки великої кількості танків атакувала південний край аеродрому № 2 (Мотояма); перехресний вогонь з обох боків злітно-посадкової смуги робив кожні сто метрів просування надзвичайно дорогими.
1945.02.26«М'ясорубка»: висота 382, Амфітеатр, Турецька Шишка
Район висоти 382, Амфітеатру, Турецької Шишки та селища Мінамі на східному боці острова, який морські піхотинці називали «М'ясорубкою», був основною позицією 2-ї окремої змішаної бригади Садасуе Сенди. 4-та дивізія з 25 лютого раз у раз атакувала; японці вели перехресний вогонь із руїн радарної станції на вершині пагорба та з природних печер, позиції багато разів переходили з рук у руки, і 4-та дивізія билася тут майже два тижні.
1945.03.01Селище Мотояма і висота 362A
28 лютого 3-тя дивізія захопила руїни селища Мотояма й просунулася до краю недобудованого аеродрому № 3. На заході 5-та дивізія 1 березня почала штурм висоти 362A та хребта за нею; японський 145-й піхотний полк уперто чинив опір зі скель і тунелів, і висота кілька разів переходила з рук у руки.
1945.03.04Перша аварійна посадка B-29
4 березня B-29 «Dinah Might», який через несправність паливної системи не міг повернутися на базу, успішно здійснив аварійну посадку на аеродром № 1, що все ще перебував у зоні досяжності японської артилерії, — першу з приблизно 2200 аварійних посадок B-29, що відбулися згодом. Того дня наступ морської піхоти майже зупинився по всій лінії; боєздатність трьох дивізій різко знизилася, і Шмідт наказав 5 березня взяти добу перепочинку, щоб підвести поповнення.
1945.03.08Нічна атака на висоту 362C; атака загону Сенди
На світанку 7 березня 3-тя дивізія без артпідготовки провела нічну атаку й захопила позиції біля висоти 362C. У ніч на 8 березня Садасуе Сенда всупереч наказам Курібаясі повів залишки східного сектору в масштабну контратаку на позиції 4-ї дивізії; близько 800 японців загинули, що лише прискорило падіння «М'ясорубки».
1945.03.10Вихід до північного узбережжя; японців розсічено
9 березня патруль 3-ї дивізії вийшов до північно-східного узбережжя острова й надіслав назад флягу морської води як доказ того, що японську лінію прорізано. До 10 березня район «М'ясорубки» було здебільшого очищено, а решту японців розсічено на три осередки: північну ущелину на північному заході, Кишеню Кушмана в центрі та східне узбережжя.
1945.03.16Острів оголошено захопленим; останній бій у північній ущелині
16 березня американці оголосили Іодзіму «захопленою», але 5-та дивізія все ще билася печера за печерою з останніми військами Курібаясі в північній ущелині (морські піхотинці називали її «Кривавою ущелиною»), завдовжки лише близько 700 м і завширшки 200 м. 17 березня Курібаясі надіслав прощальне повідомлення до Імператорської ставки.
1945.03.26Остання атака
Рано-вранці 26 березня близько 300 японців непомітно вийшли з північних тунелів і атакували табори армійських ВПС і саперів морської піхоти на захід від аеродрому № 2; після кількох годин запеклого бою майже всі вони загинули. Загальноприйнято вважати, що Тадаміті Курібаясі загинув приблизно під час цієї атаки, хоча його тіло так і не впізнали. По обіді того ж дня американці оголосили операцію завершеною, і 147-й піхотний полк армії взяв на себе зачистку острова; протягом наступних двох місяців із тунелів і далі виводили або знищували велику кількість японців.