Битва при Дьєнб'єнфу
У листопаді 1953 року французи в ході операції «Кастор» захопили парашутним десантом долину Дьєнб'єнфу поблизу лаоського кордону, маючи намір за допомогою фортеці-«їжака», що постачалася через аеродром, заманити головні сили В'єтміню у вирішальну битву. Во Нгуен Зіап за допомогою десятків тисяч носіїв розбирав артилерію і затягував її на хребти навколо долини, облаштовуючи вогневі позиції на зворотних схилах і в тунелях. З 13 березня 1954 року В'єтмінь атакував трьома хвилями: спершу знищив «Беатріс», «Габріель» та «Анн-Марі» на півночі й вивів з ладу аеродром артилерією; потім бився за пагорби «Домінік» та «Еліан» на сході; і, нарешті, крок за кроком підточував центральну позицію траншеями підходу. 7 травня штаб де Кастрі було захоплено, і французи капітулювали; наступного дня впав «Ізабель» на півдні.
Сторони
- В'єтмінь (В'єтнамська народна армія) — 304-та (частина), 308-ма, 312-та і 316-та піхотні дивізії та 351-ша важка артилерійська дивізія — близько 50 000 бійців, а також десятки тисяч цивільних носіїв; близько 200 гармат (зокрема 24 105-мм гаубиці і кілька десятків зенітних гармат)
- Французький експедиційний корпус на Далекому Сході (включно з Іноземним легіоном, північноафриканськими, тайськими і в'єтнамськими частинами) — Спочатку близько 10 800 осіб, з урахуванням скинутих з повітря підкріплень — загалом близько 16 000; близько 60 гармат і 10 танків M24
Підсумок:Рішуча перемога В'єтміню: близько 11 000 французьких військовослужбовців потрапили в полон; після цього Франція погодилася на Женевській конференції вийти з Індокитаю, і В'єтнам тимчасово поділили по 17-й паралелі
Втрати:Північний В'єтнам (В'єтнамська народна армія): За в'єтнамськими даними: близько 4020 убитих, 9118 поранених, 792 зниклих безвісти (за французькими оцінками — близько 8000 убитих);Франція: Близько 2293 убитих, 5195 поранених, 11 721 полонений; багато полонених померли в таборах і під час довгих маршів, і через чотири місяці репатріювали лише близько 3290
Командувачі
- Во Нгуен Зіап (Північний В'єтнам (В'єтнамська народна армія)) — Головнокомандувач В'єтнамської народної армії і загальний командувач операції, штаб у Миангфанг
- Хоанг Ван Тхай (Північний В'єтнам (В'єтнамська народна армія)) — Начальник штабу операції
- Ле Чонг Тан (Північний В'єтнам (В'єтнамська народна армія)) — Командир 312-ї дивізії, яка взяла «Беатріс»
- Крістіан де Кастрі (Франція) — Командир Північно-західної оперативної групи (GONO), потрапив у полон 7 травня
- Марсель Бігар (Франція) — Командир 6-го колоніального парашутного батальйону; згодом фактично керував контратаками
- Анрі Наварр (Франція) — Головнокомандувач французьких військ в Індокитаї, який ухвалив рішення створити базу в Дьєнб'єнфу
Перебіг битви
1954.03.13 08:00Фортеця-«їжак» у долині
Долина Дьєнб'єнфу простягається приблизно на 16 км з півночі на південь. Навколо аеродрому Миангтхань французи збудували кільце опорних пунктів із жіночими іменами: «Габріель» на півночі, «Беатріс» на північному сході, «Анн-Марі» на північному заході, «Югетт», «Клодін», «Домінік» та «Еліан» у центральному районі і «Ізабель» з допоміжною злітною смугою приблизно за 5 км на південь. Французьке командування вважало, що В'єтмінь не зможе доставити важку артилерію на навколишні пагорби, а якщо й зможе, її придушать французька артилерія та авіація. Насправді чотири піхотні дивізії і важка артилерійська дивізія В'єтміню вже приховано зайняли позиції на навколишніх хребтах.
1954.03.13 17:15«Беатріс» падає за одну ніч
Близько 17-ї години артилерія В'єтміню раптово відкрила вогонь із тунелів на схилах, обрушивши снаряди на «Беатріс», аеродром і центральний район. 312-та дивізія кинулася в атаку траншеями підходу, заздалегідь викопаними аж до колючого дроту; командир 3-го батальйону 13-ї напівбригади Іноземного легіону, що обороняв Хімлам, і командир напівбригади Гоше загинули від артилерійського вогню. «Беатріс» упала після півночі; опорний пункт, над яким французи довго працювали, знищили менш ніж за сім годин.
1954.03.14 20:00«Габріель» падає; контратака зазнає невдачі
Наступної ночі 308-ма дивізія і частина 312-ї дивізії атакували ізольований «Габріель» з півночі та північного сходу. 5-й батальйон 7-го полку алжирських тиральєрів, що оборонявся, протримався всю ніч, але рано-вранці 15-го в командний пункт батальйону влучив снаряд. Французи направили парашутний батальйон і танки з центрального району на північ для контратаки, але їх зупинив артилерійський вогонь на півдорозі через долину, і «Габріель» упав.
1954.03.16Артилерія виводить з ладу аеродром; скинуто парашутні підкріплення
Гармати В'єтміню ховалися в тунелях на схилах і після пострілів їх закочували назад, тож французький контрбатарейний вогонь і авіаудари не могли їх знайти. Командувач артилерії Піро, не виконавши обіцянки придушити ворожі гармати, у ніч 15 березня наклав на себе руки у своєму бункері. Злітну смугу і стоянки безперервно обстрілювали, і транспортним літакам ставало дедалі важче сідати; 16-го 6-й колоніальний парашутний батальйон Бігара скинули в долину як підкріплення.
1954.03.17Тайський батальйон на «Анн-Марі» розпадається
Після того як два північні опорні пункти впали один за одним, а В'єтмінь поширив листівки із закликами здаватися, солдати 3-го тайського батальйону, що обороняли «Анн-Марі 1» і «Анн-Марі 2», масово залишили позиції, повертаючись до своїх сіл або переходячи на бік В'єтміню. Французи були змушені покинути ці дві позиції і приєднати решту — «Анн-Марі 3» і «4» — до «Югетт». Менш ніж за тиждень битви французи втратили все північне прикриття, і північний кінець аеродрому опинився безпосередньо відкритим для В'єтміню.
1954.03.28Вилазка Бігара проти західних зенітних позицій
Зенітні гармати й траншеї В'єтміню підступили до західного боку аеродрому. 26–28 березня кілька останніх літаків медичної евакуації або були знищені, або злетіли з великим ризиком; після цього поранених уже не могли вивозити повітрям, а в долині залишилася й медсестра Женев'єва де Галар. 28-го Бігар повів парашутистів і танки у вилазку на захід, знищив низку зенітних і кулеметних позицій у районі Баньонг і Баньбан, після чого відійшов. Успіх підняв бойовий дух гарнізону, але не змінив становища облоги.
1954.03.30 18:00«Битва п'яти пагорбів»: бої за «Домінік» та «Еліан»
Почалася друга хвиля: 312-та і 316-та дивізії одночасно штурмували пагорби «Домінік» та «Еліан» на східному боці центрального району. «Домінік 1» і «2» та «Еліан 1» впали тієї ж ночі; коли В'єтмінь вийшов до річки Намром, його відкинули гармати з «Домінік 3» і з-за річки, що били прямим наведенням. На висоті A1 («Еліан 2») сторони з перемінним успіхом билися навколо бункера старої французької резиденції, і там на кілька днів встановилася рівновага.
1954.04.10Бігар повертає «Еліан 1»
З 9 квітня 2-й іноземний парашутний батальйон поетапно скидали в долину. Рано-вранці 10-го Бігар повів 6-й колоніальний парашутний батальйон і, застосувавши коротку потужну артпідготовку та почергове просування невеликих підрозділів, повернув «Еліан 1» (висоту C1), утримавши її наступні два дні попри неодноразові контратаки В'єтміню. Це була найуспішніша французька контратака битви, але втрати вже неможливо було поповнити.
1954.04.23Траншеї поглинають аеродром: падіння «Югетт 1»
Сапери В'єтміню вдень і вночі копали траншеї підходу, наближаючись до аеродрому з усіх боків і відрізаючи опорні пункти «Югетт» один за одним. 18 квітня французи залишили «Югетт 6» на північному кінці злітної смуги; 22-го було взято «Югетт 1», а 23-го 2-й іноземний парашутний батальйон контратакував через злітну смугу, але під перехресним вогнем зазнав тяжких втрат і відійшов. Відтоді центральний район мав у поперечнику лише близько 2 км, і значна частина скинутих з повітря вантажів падала на позиції В'єтміню.
1954.05.01 20:00Третій загальний штурм
Настав сезон дощів, і траншеї заповнилися багнюкою та водою. У ніч 1 травня В'єтмінь розпочав третю хвилю: «Еліан 1», «Домінік 3» і «Югетт 5» впали одна за одною, а «Ізабель» також узяв в облогу 57-й полк. На той час у французів залишалося лише кілька тисяч боєздатних осіб, поранені тіснилися в підземному медпункті, а постачання майже повністю залежало від розрізненого скидання вантажів.
1954.05.06 23:00Вибухівка під висотою A1
Приблизно за два тижні сапери В'єтміню прокопали тунель від підніжжя висоти A1 під французьку позицію і заклали в нього майже тонну вибухівки. У ніч 6 травня В'єтмінь уперше застосував реактивні установки «Катюша» проти центрального району, а о 23:00 міну підірвали. Потім 316-та дивізія штурмувала висоту A1; до ранку 7-го оборонців було знищено, і всю лінію «Еліан» втрачено.
1954.05.07 17:30Штаб де Кастрі захоплено
Удень 7 травня В'єтмінь тиснув на обидва береги річки Намром зі сходу, півночі та заходу, і залишки французьких сил уже не могли організувати оборону. По обіді французи припинили вогонь; близько 17:30 в'єтмінські бійці увірвалися до командного бункера де Кастрі й встановили на його даху прапор «Сповнені рішучості боротися і перемагати», а де Кастрі з його штабом потрапили в полон. Близько 9000 французьких військовослужбовців у центральному районі склали зброю, багато з них були поранені.
1954.05.07 23:00Невдалий прорив з «Ізабель»
Гарнізон «Ізабель» на півдні спробував під покровом темряви прорватися на південь, у бік Лаосу. Сили прориву невдовзі наткнулися на загороджувальні позиції 57-го полку, і більшість зупинили; лише небагатьом вдалося прослизнути в джунглі. Рано-вранці 8-го полковник Лаланд наказав припинити вогонь, і всі бої в Дьєнб'єнфу завершилися; В'єтмінь мав цю перемогу, коли наступного дня відкрилася Женевська конференція.