В'єтнамська війна
Від розгрому французів під Дьєнб'єнфу і поділу В'єтнаму через масштабне втручання США до падіння Сайгона 30 квітня 1975 року. Натисніть ▶, щоб відтворити, або перетягуйте шкалу часу; натисніть ⚔, щоб відкрити основні битви.
Основні битви
- Битва при Дьєнб'єнфу1954.03.13 — 1954.05.07
У листопаді 1953 року французи в ході операції «Кастор» захопили парашутним десантом долину Дьєнб'єнфу поблизу лаоського кордону…
- Битва в долині Йа-Дранг1965.11.14 — 1965.11.18
Після невдалої облоги табору сил спецпризначення Плейме у жовтні 1965 року головні сили В'єтнамської народної армії відійшли до г…
- Битва за Кхесань1968.01.21 — 1968.07.09
Бойова база Кхесань розташовувалася біля дороги № 9 поблизу лаоського кордону, в оточенні пагорбів, вкритих тропічним лісом. 21 с…
- Тетський наступ: битва за Хюе1968.01.30 — 1968.03.03
Удосвіта 31 січня 1968 року, під час тетського перемир'я, близько десяти батальйонів В'єтнамської народної армії та В'єтконгу рап…
- Битва за «Гамбургерну висоту»1969.05.10 — 1969.05.20
У травні 1969 року американські сили розпочали операцію «Апачі Сноу» в долині Ашау на лаоському кордоні, щоб ударити по базах пос…
- Великодній наступ: битва за Куангчі1972.03.30 — 1972.09.16
30 березня 1972 року В'єтнамська народна армія розпочала «Великодній наступ», атакувавши провінцію Куангчі одночасно з ДМЗ і з гі…
- Хошимінська операція і падіння Сайгона1975.04.09 — 1975.04.30
Захопивши в березні 1975 року Центральне плато, Хюе і Дананг, Північний В'єтнам вирішив узяти Сайгон до сезону дощів. З 9 квітня…
Командувачі
- Хо Ші Мін (Ho Chi Minh) — Президент Демократичної Республіки В'єтнам і Голова Партії трудящих В'єтнаму 1954.03.13 — 1969.09.02
- Во Нгуен Зіап (Võ Nguyên Giáp) — Міністр оборони і головнокомандувач В'єтнамської народної армії; командувач під Дьєнб'єнфу 1954.03.13 — 1975.04.30
- Ле Зуан (Lê Duẩn) — Перший секретар Партії трудящих В'єтнаму, який обстоював курс на возз'єднання з півднем збройним шляхом 1960.09.10 — 1975.04.30
- Фам Ван Донг (Phạm Văn Đồng) — Голова в'єтнамської делегації на Женевській конференції, прем'єр-міністр з 1955 року 1954.05.08 — 1975.04.30
- Ван Тьєн Зунг (Văn Tiến Dũng) — Начальник Генерального штабу В'єтнамської народної армії, головний командувач Весняного наступу 1975 року і Хошимінської операції 1954.03.13 — 1975.04.30
- Нгуєн Ті Тхань (Nguyễn Chí Thanh) — Секретар Центрального управління Південного В'єтнаму (ЦУПВ), командувач головних сил на півдні 1964.10.01 — 1967.07.06
- Ле Дик Тхо (Lê Đức Thọ) — Спеціальний радник в'єтнамської делегації на Паризьких мирних переговорах, який вів переговори з Кіссинджером 1968.05.13 — 1973.01.27
- Нгуєн Хиу Тхо (Nguyễn Hữu Thọ) — Голова Центрального комітету Національного фронту визволення Південного В'єтнаму 1962.03.01 — 1975.04.30
- Анрі Наварр (Henri Navarre) — Головнокомандувач французьких військ в Індокитаї 1954.03.13 — 1954.06.03
- Де Кастрі (Christian de Castries) — Командир гарнізону Дьєнб'єнфу (Північно-західна оперативна група) 1954.03.13 — 1954.05.07
- Нго Дінь Зьєм (Ngô Đình Diệm) — Прем'єр-міністр Держави В'єтнам, з 1955 року президент Республіки В'єтнам 1954.07.07 — 1963.11.02
- Зионг Ван Мінь (Dương Văn Minh) — Керівник перевороту 1963 року і голова Військової революційної ради 1963.11.02 — 1964.01.30
- Нгуєн Кхань (Nguyễn Khánh) — Генерал, який прийшов до влади після перевороту 1964 року 1964.01.30 — 1965.02.21
- Нгуєн Као Кі (Nguyễn Cao Kỳ) — Командувач ВПС, прем'єр-міністр у 1965–1967 роках, згодом віцепрезидент 1965.06.19 — 1971.10.03
- Нгуєн Ван Тхьєу (Nguyễn Văn Thiệu) — Голова Комітету національного керівництва, з 1967 року президент Республіки В'єтнам 1965.06.19 — 1975.04.21
- Дуайт Ейзенхауер (Dwight D. Eisenhower) — Президент США, який висунув «теорію доміно» 1954.03.13 — 1961.01.20
- Джон Кеннеді (John F. Kennedy) — Президент США, який збільшив кількість військових радників приблизно до 16 000 1961.01.20 — 1963.11.22
- Ліндон Джонсон (Lyndon B. Johnson) — Президент США, який ухвалив рішення бомбардувати Північний В'єтнам і направити сухопутні війська 1963.11.22 — 1969.01.20
- Роберт Макнамара (Robert McNamara) — Міністр оборони США 1961.01.21 — 1968.02.29
- Вільям Вестморленд (William Westmoreland) — Командувач Командування з надання військової допомоги В'єтнаму (MACV) 1964.06.20 — 1968.06.10
- Крейтон Абрамс (Creighton Abrams) — Командувач MACV, який здійснював «в'єтнамізацію» 1968.06.10 — 1972.06.29
- Річард Ніксон (Richard Nixon) — Президент США, який проводив «в'єтнамізацію» і виведення військ 1969.01.20 — 1974.08.09
- Генрі Кіссинджер (Henry Kissinger) — Радник з національної безпеки (з 1973 року також державний секретар), представник США на Паризьких мирних переговорах 1969.01.20 — 1975.04.30
- Джеральд Форд (Gerald Ford) — Президент США, який наказав евакуювати американців під час падіння Сайгона 1974.08.09 — 1975.04.30
Хронологія
1954.03.13Починається битва при Дьєнб'єнфу
Во Нгуен Зіап зосередив близько 50 000 бійців 308-ї, 312-ї і 316-ї дивізій, частини 304-ї дивізії та 351-ї важкої артилерійської дивізії, розбираючи гірські гармати й вручну затягуючи їх на хребти навколо долини. Увечері 13 березня артилерія В'єтміню накрила французькі опорні пункти; тієї ж ночі було взято «Беатріс» на півночі, 14–15 березня впав «Габріель», а тайські оборонці «Анн-Марі» невдовзі розбіглися. Злітну смугу швидко вивели з ладу, і гарнізон залежав від скидання вантажів з повітря. Відкрити мапу битви →
1954.03.30 — 1954.04.30Дьєнб'єнфу: боротьба за східні пагорби
На другому етапі наступу В'єтмінь атакував групи пагорбів «Домінік» та «Еліан» на східному боці; сторони з перемінним успіхом билися за висоту A1 («Еліан 2»), а В'єтмінь крок за кроком просував траншеї до центральної позиції. Французькі парашутні батальйони скидали як підкріплення, але настав сезон дощів, і дедалі більше вантажів падало на позиції В'єтміню. Відкрити мапу битви →
1954.05.07Падіння Дьєнб'єнфу
У ніч на 7 травня В'єтмінь підірвав вибухівку в тунелі, викопаному під висотою A1; по обіді 7-го його бійці увірвалися на центральну позицію, і де Кастрі з його штабом потрапили в полон. За французькими даними, загинули близько 2200 осіб і 11 700 потрапили в полон, з яких згодом репатріювали лише близько 3300; в'єтнамська сторона повідомила про близько 4000 власних загиблих (існують і вищі оцінки). Наступного дня Женевська конференція почала обговорення Індокитаю. Відкрити мапу битви →
1954.06.24 — 1954.07.17Перевал Мангьянг: знищення Мобільної групи 100
Французька Мобільна група 100 отримала наказ залишити Анкхе і відійти дорогою № 19 до Плейку. З 24 червня її раз у раз атакували із засідок у районі перевалу Мангьянг 803-й полк В'єтміню та інші частини; колону розбили, і понад половина її особового складу загинула, була поранена або потрапила в полон. Це була одна з останніх великих битв Індокитайської війни.
1954.07.07Нго Дінь Зьєм стає прем'єр-міністром Держави В'єтнам
Імператор Бао Дай призначив прем'єр-міністром антикомуністичного й антифранцузького католицького політика Нго Дінь Зьєма. За підтримки США Зьєм поступово усунув французький вплив і збройні релігійні секти, вибудувавши режим, зосереджений навколо своєї родини.
1954.07.21Женевські угоди: В'єтнам поділено по 17-й паралелі
Франція і Демократична Республіка В'єтнам підписали угоду про припинення вогню: річка Бенхай поблизу 17-ї паралелі стала тимчасовою військовою демаркаційною лінією, сили В'єтміню мали перегрупуватися на півночі, а сили Французького Союзу — на півдні; цивільні протягом 300 днів могли вільно обрати переселення. Заключна декларація передбачала загальнонаціональні вибори в липні 1956 року, але сторони її не підписали, і ні США, ні Держава В'єтнам її не визнали. Одночасно припинення вогню набуло чинності в Лаосі та Камбоджі.
1954.08.16 — 1955.05.18Міграція між Північчю і Півднем (операція «Шлях до свободи»)
У період перегрупування близько 800 000 — 1 000 000 жителів півночі (здебільшого католиків) переселилися на південь, з них близько 310 000 вивезли з Хайфона ВМС США; близько 100 000 бійців В'єтміню з родинами пішли з півдня на північ, а частина кадрів отримала наказ залишитися на півдні в підпіллі. Оцінки різняться.
1954.10.09Французькі війська залишають Ханой
Відповідно до угод французькі сили залишили Ханой; наступного дня до міста ввійшла 308-ма дивізія В'єтміню, а уряд Демократичної Республіки В'єтнам повернувся до столиці з опорної бази В'єтбак. Останні французькі війська залишили зону перегрупування Хайфон у травні 1955 року.
1955.04.28 — 1955.05.03Битва за Сайгон: Зьєм перемагає Біньсуйен
Зьєм кинув національну армію на вулиці Сайгона — Шолона проти угруповання Біньсуйен, яке контролювало поліцію та казино, а потім придушив сили Хоахао і Каодай, зміцнивши свій контроль над півднем. Після цього США надали йому повну підтримку.
1955.10.26Проголошено Республіку В'єтнам
Референдум 23 жовтня усунув Бао Дая; за офіційними даними, Зьєм отримав 98,2% голосів (результат широко вважають сфальсифікованим). 26-го Зьєм проголосив Республіку В'єтнам і став її президентом, а Консультативна група військової допомоги США почала навчати південнов'єтнамську армію.
1956.07.20Строк загальнонаціональних виборів минає; виправлення земельної реформи на Півночі
Строк виборів для возз'єднання, передбачених у Женеві, минув. Уряд Зьєма відмовився їх проводити, стверджуючи, що не підписував угод і що на півночі вільне голосування неможливе, і США підтримали цю позицію. Того ж року Північ визнала серйозні помилки земельної реформи, зокрема неправомірну класифікацію і страти, і розпочала кампанію «виправлення помилок»; оцінки кількості страчених під час земельної реформи дуже різняться.
1959.05.19Створено Групу 559: відкриття стежки Хошиміна
Резолюція 15 Центрального комітету Партії трудящих В'єтнаму в січні 1959 року схвалила відновлення збройної боротьби на півдні. 19 травня було сформовано 559-ту транспортну групу, щоб прокласти таємний маршрут через хребет Чионгшон і східний Лаос для переміщення людей і припасів на південь; згодом він розрісся в мережу доріг довжиною в тисячі кілометрів, відому на Заході як «стежка Хошиміна».
1960.01.17Повстання Донгкхой у Бентре
Селяни провінції Бентре на чолі з Нгуєн Тхі Дінь та іншими підняли Донгкхой («одночасне повстання»), виганяючи місцевих урядовців і захоплюючи зброю. Рух швидко поширився на інші провінції дельти Меконгу, позначивши перехід півдня від політичної до збройної боротьби.
1960.12.20Засновано Національний фронт визволення Південного В'єтнаму
Під керівництвом північного проводу групи противників Зьєма заснували в прикордонних джунглях провінції Тайнінь Національний фронт визволення Південного В'єтнаму, закликавши до повалення уряду Зьєма та національного возз'єднання. Уряд Південного В'єтнаму і США називали його збройні сили «В'єтконгом».
1962.02.08Створено MACV; програма «стратегічних поселень»
Адміністрація Кеннеді створила Командування з надання військової допомоги В'єтнаму (MACV) і направила гелікоптерні частини та нових радників; до кінця 1963 року американський персонал налічував близько 16 000 осіб. Південний В'єтнам здійснював програму «стратегічних поселень», зосереджуючи селян в укріплених селах, щоб відрізати їх від партизанів, але примусове переселення викликало широке невдоволення. У той самий період США почали розпилювати дефоліанти в межах операції «Ранч Генд».
1963.01.02Бій при Апбаку
Близько 350 бійців В'єтконгу, що утримували село Апбак поблизу Мітхо, відбили атаку 7-ї дивізії АРВ, яка в кілька разів переважала їх чисельно і мала підтримку бронетранспортерів M113 та американських гелікоптерів. АРВ втратила близько 80 убитими, загинули 3 американські радники, було збито 5 гелікоптерів; В'єтконг втратив кілька десятків убитими й пораненими і вночі відійшов. Бій змусив американських журналістів і радників засумніватися в боєздатності АРВ.
1963.05.08Розстріл у Хюе на Весак: вибухає буддійська криза
У день народження Будди буддисти в Хюе протестували проти заборони вивішувати буддійський прапор; урядові сили, розганяючи натовп біля радіостанції, відкрили вогонь і застосували вибухівку, убивши близько 9 осіб. Буддисти вимагали релігійної рівності, протести поширилися по всій країні, і почалася криза режиму Зьєма.
1963.06.11Самоспалення Тхить Куанг Дика
Чернець Тхить Куанг Дик спалив себе на вулиці Сайгона на знак протесту проти релігійної політики уряду, і фотографія агентства Associated Press облетіла світ. У серпні Нго Дінь Ню керував рейдами сил спеціального призначення на пагоду Салой та інші пагоди, під час яких заарештували понад тисячу ченців і черниць, і невдовзі уряд США почав розглядати можливість відмовитися від Зьєма.
1963.11.01Військовий переворот: брати Нго вбиті
Генерали на чолі із Зионг Ван Мінем за мовчазної згоди США здійснили переворот і взяли в облогу палац Зялонг. Зьєм і Нго Дінь Ню втекли, наступного дня здалися і були вбиті під час перевезення. Понад рік після цього перевороти змінювали один одного, і політична ситуація в Південному В'єтнамі залишалася нестабільною; через три тижні Кеннеді було вбито в Далласі, і його наступником став Джонсон.
1964.08.02Інцидент у Тонкінській затоці
Американський есмінець USS Maddox, що виконував завдання радіоелектронної розвідки, обмінявся вогнем із трьома північнов'єтнамськими торпедними катерами в Тонкінській затоці. 4 серпня США повідомили про другу атаку, але пізніші дослідження свідчать, що її, найімовірніше, не було.
1964.08.05Операція «Пірс Ероу» і Тонкінська резолюція
Американська палубна авіація вперше завдала ударів по Північному В'єтнаму, атакувавши нафтосховище у Віні та кілька баз торпедних катерів; було втрачено 2 літаки, а пілот Еверетт Альварес став першим американським льотчиком, що потрапив у полон. 7 серпня Конгрес майже одноголосно ухвалив Тонкінську резолюцію, яка уповноважувала президента застосовувати силу в Південно-Східній Азії.
1964.12.28 — 1965.01.01Бій при Біньзя
271-й і 272-й полки В'єтконгу (попередники 9-ї дивізії) влаштували засідку і завдали тяжкого розгрому південнов'єтнамським морським піхотинцям і рейнджерам у районі Біньзя в провінції Барія. Уперше В'єтконг провів маневрений бій силами полків, показавши, що АРВ уже не може втримати ситуацію самотужки.
1965.02.07Напад на Плейку та операція «Флеймінг Дарт»
В'єтконг атакував американську базу в Плейку — табір Голловей, убивши 8 американців і поранивши понад 100. Того ж дня Джонсон наказав завдати відплатних авіаударів у межах операції «Флеймінг Дарт», і палубна авіація бомбардувала казарми в Донгхой.
1965.03.02 — 1968.11.01Операція «Роллінг Тандер»: систематичне бомбардування Північного В'єтнаму
США розпочали систематичне бомбардування Північного В'єтнаму, першого дня атакувавши склад боєприпасів Сомбанг і військово-морську базу Куангкхе. Бомбардування поступово поширили на північ, на райони навколо Ханоя і Хайфона; воно тривало три з половиною роки, на країну скинули близько 640 000 тонн бомб, а США втратили близько 900 літаків. За допомогою Китаю та СРСР Північний В'єтнам створив щільну систему ППО із зенітних гармат, зенітних ракет і МіГів.
1965.03.08Морська піхота США висаджується в Данангу
Близько 3500 бійців 9-ї експедиційної бригади морської піхоти висадилися на пляжі Нам'О на північ від Дананга, ще один батальйон прибув повітрям; це були перші американські сухопутні бойові частини, розгорнуті у складі з'єднань. 28 липня Джонсон оголосив, що чисельність американських сил у В'єтнамі буде збільшено до 125 000.
1965.04.03 — 1965.04.04Повітряний бій над мостом Тханьхоа (Хамзонг)
Велика кількість американських літаків бомбардувала міст Хамзонг у Тханьхоа, завдавши лише незначних пошкоджень. 4-го північнов'єтнамські МіГ-17 уперше збили американські літаки (2 F-105). Ще багато років міст витримував неодноразові удари, аж поки 1972 року його не зруйнували керованими лазером бомбами.
1965.08.18 — 1965.08.24Операція «Старлайт»
Морська піхота США з моря і гелікоптерами оточила 1-й полк В'єтконгу на півострові Вантионг на південь від Тюлая — це був перший американський наземний наступ силами полку. США заявили про близько 600 убитих противників; морська піхота втратила 45 убитими.
1965.10.01Південнокорейські війська вступають у війну
Столична дивізія Республіки Корея (дивізія «Тигр») почала висаджуватися в Куїньоні наприкінці вересня, бригада «Синій дракон» (2-га бригада морської піхоти) висадилася в бухті Камрань у жовтні, а дивізія «Білий кінь» (9-та дивізія) прибула 1966 року. На піку чисельність південнокорейських сил становила близько 50 000 осіб — найбільший іноземний контингент після американського; у цей період також лунали звинувачення в масових убивствах цивільних.
1965.11.14 — 1965.11.18Битва в долині Йа-Дранг
1-й батальйон 7-го кавалерійського полку 1-ї кавалерійської дивізії США (аеромобільної) під командуванням підполковника Мура висадився з гелікоптерів у зоні висадки X-Ray і три дні бився з 33-м і 66-м полками ВНА; уперше B-52 використали для тактичної підтримки. 17-го 2-й батальйон потрапив у засідку на марші до зони висадки Albany. Загалом американські сили втратили близько 234 убитими; США заявили про понад тисячу загиблих у ВНА, в'єтнамські дані нижчі. Кожна сторона зробила з битви власні висновки щодо «війни на виснаження». Відкрити мапу битви →
1966.01.28 — 1966.03.06Операція «Машер/Вайт Вінг»: Бонгшон, провінція Біньдінь
1-ша кавалерійська дивізія разом із силами АРВ і Південної Кореї прочесала прибережну рівнину на півночі провінції Біньдінь проти 3-ї дивізії ВНА («Шаованг») — це була найбільша на той час операція «знайти і знищити». Після відходу американських сил район невдовзі знову перейшов під контроль комуністів, що показало межі стратегії «знайти і знищити».
1966.06.29Бомбардування нафтосховищ Ханоя і Хайфона
Американська авіація вперше бомбардувала нафтосховища Дикзянг у Ханої і Тхионглі в Хайфоні, знищивши більшу частину ємностей великих складів Північного В'єтнаму. Північний В'єтнам уже розосередив пальне в невеликих бочках і підземних сховищах по всій країні, і постачання не перервалося.
1966.08.18Бій при Лонгтані
108 бійців роти D 6-го батальйону Королівського австралійського полку зіткнулися з 275-м полком В'єтконгу і батальйоном D445 на каучуковій плантації Лонгтан поблизу бази Нуйдат. Під зливою, за підтримки артилерії, вони трималися кілька годин, доки на підкріплення не прибули бронетранспортери. Австралійці втратили 18 убитими; після бою на полі знайшли близько 245 тіл.
1967.01.08 — 1967.01.26Операція «Сідар Фоллз»: «Залізний трикутник»
Близько 30 000 військовослужбовців США і АРВ прочесали опорну базу «Залізний трикутник» на північний захід від Сайгона, примусово переселивши близько 6000 жителів села Бенсук, розчищаючи бульдозерами села й джунглі та виявивши частину мережі тунелів Кути. Невдовзі після завершення операції В'єтконг повернувся до району.
1967.02.22 — 1967.05.14Операція «Джанкшен Сіті»: Військова зона C
Одна з найбільших американських операцій війни: близько 35 000 військовослужбовців увійшли до Військової зони C на півночі провінції Тайнінь; 173-тя повітрянодесантна бригада здійснила єдиний за В'єтнамську війну американський парашутний десант силами батальйону — біля Катума. Американським силам не вдалося знайти штаб Центрального управління Південного В'єтнаму (ЦУПВ), який відійшов до Камбоджі.
1967.09.03Нгуєн Ван Тхьєу обрано президентом
Південний В'єтнам провів президентські вибори за новою конституцією; Нгуєн Ван Тхьєу в парі з Нгуєн Као Кі переміг, набравши близько 35% голосів. Це завершило тривалий період військового правління, що постійно змінювалося.
1967.09.04 — 1967.10.31Облога Контьєна
Артилерія ВНА з Демілітаризованої зони вдень і вночі обстрілювала форпост морської піхоти в Контьєні на південь від річки Бенхай; у найінтенсивніший момент у вересні за один день упало понад тисячу снарядів. США зосередили B-52, корабельну і польову артилерію в операції «Ньютралайз», і зрештою сили ВНА відійшли.
1967.10.21Марш на Пентагон
Близько 100 000 осіб узяли участь в антивоєнному мітингу у Вашингтоні, а десятки тисяч пройшли маршем до Пентагону. Антивоєнний рух швидко зростав, тоді як у листопаді того ж року Вестморленд заявив на батьківщині, що бачить «світло в кінці тунелю».
1967.11.03 — 1967.11.23Битва при Дакто
Сили ВНА зосередилися на пагорбах навколо Дакто в провінції Контум; 4-та піхотна дивізія США і 173-тя повітрянодесантна бригада атакували вершину за вершиною, і все завершилося кривавим боєм за висоту 875, що тривав до Дня подяки. Американські сили втратили близько 370 убитими; США заявили про понад 1000 загиблих у ВНА. ВНА використала битву, щоб відвернути увагу американців до кордону.
1968.01.21 — 1968.04.08Облога Кхесані
304-та і 325C дивізії ВНА та інші частини оточили бойову базу Кхесань на західному кінці дороги № 9; близько 6000 морських піхотинців перебували в облозі 77 днів, і їх постачали повітрям. В операції «Ніагара» B-52 і тактична авіація скинули навколо бази близько 100 000 тонн бомб. Джонсон побоювався «американського Дьєнб'єнфу». Відкрити мапу битви →
1968.01.30Тетський наступ
Під час тетського перемир'я 30–31 січня близько 80 000 бійців В'єтконгу і ВНА одночасно атакували 36 із 44 провінційних центрів Південного В'єтнаму, 5 із 6 найбільших міст, а також багато повітових містечок і військових баз. Більшість атак було відбито протягом кількох днів, нападники зазнали важких втрат, а очікуване загальне повстання в містах не відбулося, проте масштаб наступу приголомшив американську громадськість.
1968.01.31Напад на посольство США в Сайгоні
Близько 2:45 ночі 19 диверсантів батальйону C-10 В'єтконгу підірвали пролом у стіні посольства і проникли на територію, близько 6 годин ведучи бій з військовою поліцією і морськими піхотинцями. Майже всі нападники були вбиті або поранені, так і не увійшовши до будівлі канцелярії; загинули 5 американців. Телевізійні кадри показали американським глядачам, що бої дійшли до посольства.
1968.01.31Починається битва за Хюе
4-й і 6-й полки ВНА та інші частини під час Тету здійснили нічну атаку на Хюе, зайнявши більшу частину Цитаделі (Імператорського міста) і нове місто на південному березі Ароматної річки; трималися лише штаб 1-ї дивізії АРВ (Мангка) і комплекс американських радників. Потім морська піхота США і війська АРВ почали бої за кожну вулицю й кожен будинок. Відкрити мапу битви →
1968.02.07Падіння табору сил спецпризначення Лангвей
Частина 304-ї дивізії ВНА, уперше на Півдні ввівши в бій танки ПТ-76, захопила табір сил спецпризначення Лангвей біля дороги № 9 на захід від Кхесані; більшість оборонців загинула або була поранена. Відкрити мапу битви →
1968.02.24Хюе повернуто
Рота «Чорна пантера» 1-ї дивізії АРВ підняла національний прапор над Полуденними воротами Цитаделі, і 2 березня битву оголосили завершеною; значну частину міста було зруйновано. Після повернення міста виявили кілька масових поховань; оцінки кількості вбитих цивільних коливаються від 2800 до 6000 (офіційні в'єтнамські версії розходяться щодо характеру і масштабу подій). Відкрити мапу битви →
1968.03.16Різанина в Мілаї
Рота C 1-го батальйону 20-го піхотного полку 11-ї бригади дивізії «Америкал» США вчинила масове вбивство беззбройних селян у селі Шонмі в провінції Куангнгай. Розслідування Армії США встановило 347 убитих; в'єтнамський меморіал містить 504 імені. Екіпаж гелікоптера пілота Г'ю Томпсона втрутився, щоб зупинити вбивства, і врятував частину селян. Інцидент приховували до листопада 1969 року, коли його викрив журналіст; засуджено було лише лейтенанта Каллі.
1968.03.31Джонсон обмежує бомбардування і відмовляється балотуватися вдруге
Оскільки після Тетського наступу громадська думка змінилася, Джонсон у телезверненні оголосив, що бомбардування Північного В'єтнаму буде обмежено районами на південь від 20-ї паралелі і що він готовий до переговорів, і несподівано заявив, що не балотуватиметься на новий термін.
1968.04.01 — 1968.04.15Операція «Пегас»: деблокування Кхесані
1-ша кавалерійська дивізія просувалася вздовж дороги № 9 «стрибками» гелікоптерних десантів і 8 квітня з'єдналася з гарнізоном Кхесані, поклавши край облозі. У червні — липні американські сили розібрали і залишили базу Кхесань. Відкрити мапу битви →
1968.05.13Починаються Паризькі мирні переговори
Представники США і Північного В'єтнаму розпочали офіційні переговори в Парижі, тоді як В'єтконг розгорнув «Травневий наступ», знову атакувавши Сайгон. Переговори довго буксували через процедурні суперечки, а з 1969 року їх розширили до чотиристоронніх (за участю Південного В'єтнаму і НФВ).
1968.10.31«Роллінг Тандер» завершено: повне припинення бомбардувань Північного В'єтнаму
Джонсон оголосив про припинення з 1 листопада всіх бомбардувань Північного В'єтнаму в обмін на розширення мирних переговорів, завершивши операцію «Роллінг Тандер». У листопаді Ніксон з невеликою перевагою виграв президентські вибори.
1969.03.18 — 1970.05.26Операція «Меню»: таємне бомбардування Камбоджі
Ніксон схвалив таємне бомбардування бомбардувальниками B-52 баз ВНА на території Камбоджі; перший удар «Сніданок» припав на базовий район 353 у «Риболовному гачку». За 14 місяців близько 3800 вильотів скинули близько 100 000 тонн бомб; це довго приховували від Конгресу і громадськості.
1969.05.10 — 1969.05.20Битва за «Гамбургерну висоту»
3-й батальйон 187-го піхотного полку 101-ї повітрянодесантної дивізії атакував висоту 937 (Донгапбіа) в долині Ашау, 11 разів за 10 днів штурмуючи укріплені позиції 29-го полку ВНА, перш ніж узяв вершину; американські сили втратили близько 72 убитими. Невдовзі війська залишили висоту, а громадськість на батьківщині різко поставила під сумнів таку тактику. Відкрити мапу битви →
1969.06.08В'єтнамізація: перше виведення військ; утворено Тимчасовий революційний уряд
Ніксон і Нгуєн Ван Тхьєу зустрілися на атолі Мідвей і оголосили про виведення 25 000 американських військовослужбовців, започаткувавши політику «в'єтнамізації» — передачі відповідальності за бойові дії АРВ. У той самий період НФВ утворив Тимчасовий революційний уряд Республіки Південний В'єтнам. Чисельність американських військ у В'єтнамі досягла піку — близько 543 000 — у квітні 1969 року, а потім щороку скорочувалася.
1969.09.02Смерть Хо Ші Міна
Хо Ші Мін помер від хвороби в Ханої у віці 79 років. Його заповіт закликав довести боротьбу проти США до кінця. Колективне керівництво на чолі з Ле Зуаном продовжило правління.
1969.11.15Марш мораторію на Вашингтон; викрито різанину в Мілаї
Слідом за загальнонаціональним Мораторієм за припинення війни у В'єтнамі 15 жовтня близько 500 000 осіб вийшли на антивоєнний марш у Вашингтоні. 12 листопада журналіст Сеймур Герш розповів про різанину в Мілаї, що викликало міжнародний шок.
1970.03.18Переворот Лон Нола в Камбоджі
З ініціативи Лон Нола Національна асамблея Камбоджі усунула принца Сіанука, коли той перебував за кордоном, і новий уряд вимагав, щоб сили ВНА залишили Камбоджу. Тоді сили ВНА атакували камбоджійську урядову армію, швидко зайнявши північно-східні провінції і підтримуючи червоних кхмерів.
1970.04.29 — 1970.07.22Камбоджійська операція
АРВ 29 квітня просунулася в «Дзьоб папуги», а 1 травня 1-ша кавалерійська дивізія США і повітрянодесантні війська АРВ увійшли в «Риболовний гачок»; в операції взяли участь близько 50 000 військовослужбовців АРВ і 30 000 американських. Було захоплено велику кількість зброї і продовольства (один зі складських районів прозвали «Містом»), але ЦУПВ знайти не вдалося. 30 червня американські сили відійшли; на батьківщині спалахнули масові протести.
1970.05.04Розстріл у Кентському університеті
Національні гвардійці Огайо відкрили вогонь по студентах Кентського державного університету, які протестували проти вторгнення в Камбоджу, убивши 4 і поранивши 9. Сотні університетів по всій країні оголосили страйк; 15 травня поліція вбила ще 2 студентів у Джексонському державному коледжі.
1970.11.21Рейд для визволення полонених у Шонтаї
Американський спецназ на гелікоптерах вилетів з Таїланду для рейду на табір військовополонених Шонтай на захід від Ханоя. Сама операція пройшла гладко, але полонених перевели за кілька місяців до того, і нікого не знайшли.
1971.02.08Операція «Ламшон 719»
Близько 17 000 військовослужбовців АРВ за підтримки американської авіації просунулися в Лаос уздовж дороги № 9, намагаючись перерізати стежку Хошиміна в районі Чепона (американським сухопутним силам закон забороняв входити до Лаосу). ВНА зосередила близько 40 000 військовослужбовців і бронетанкові частини для контрудару, і просування АРВ було повільним.
1971.03.06 — 1971.03.25Повітряний десант на Чепон і відступ АРВ
1-ша дивізія АРВ висадилася в Чепоні з допомогою близько 120 гелікоптерів, потім оголосила мету досягнутою і почала відхід; під переслідуванням ВНА відступ став безладним. АРВ повідомила про близько 7600 убитих і поранених, а США втратили понад 100 гелікоптерів; дані кожної сторони про втрати іншої сильно різнилися.
1971.06.13Опубліковано «Документи Пентагону»
The New York Times почала публікувати цілком таємне дослідження Міністерства оборони щодо в'єтнамської політики, яке показало, що кілька адміністрацій поспіль приховували від громадськості справжній стан війни. Згодом Верховний суд постановив, що уряд не може перешкодити публікації.
1972.02.21Візит Ніксона до Китаю
Ніксон відвідав Пекін, започаткувавши нормалізацію китайсько-американських відносин, а згодом відвідав Москву. Побоюючись, що ним пожертвують у торгах великих держав, Північний В'єтнам вирішив розпочати великий наступ звичайними силами на пізньому етапі виведення американських військ.
1972.03.30Великодній наступ: через ДМЗ
ВНА розпочала «Операцію Нгуєн Хюе»: 304-та, 308-ма і 324B дивізії за підтримки танків і 130-мм гармат перетнули Демілітаризовану зону та атакували провінцію Куангчі із заходу. 2 квітня гарнізон табору Керролл здався, а американський радник Джон Ріплі підірвав міст у Донгха, затримавши танки. Відкрити мапу битви →
1972.04.05 — 1972.07.11Локнінь падає, Анлок в облозі
5-та, 7-ма і 9-та дивізії В'єтконгу атакували провінцію Біньлонг з Камбоджі, 7 квітня взявши Локнінь, а з 13-го взявши в облогу Анлок. Командир 5-ї дивізії АРВ Ле Ван Хинг зі своїми військами вистояв і за підтримки B-52 та AC-130 зупинив неодноразові танкові атаки; облогу зняли в середині червня.
1972.04.23 — 1972.04.24Центральне плато: падіння Танканя і Дакто
2-га дивізія ВНА за підтримки танків захопила Танкань і Дакто на півночі провінції Контум, знищивши штаб 22-ї дивізії АРВ; командир дивізії Ле Дик Дат загинув. На певний час шлях до міста Контум був відкритий.
1972.05.01Падіння міста Куангчі
3-тя дивізія АРВ розвалилася під безперервним обстрілом, і її командир Ву Ван Зяй наказав відступати; місто Куангчі впало 1 травня. Велика кількість військових і цивільних, що тікали на південь дорогою № 1, потрапила під артилерійський вогонь і зазнала важких втрат (ця ділянка стала відома як «Шосе жаху»). Нго Куанг Чионг перейняв командування 1-м корпусом і стабілізував рубіж на річці Мітянь. Відкрити мапу битви →
1972.05.10 — 1972.10.23Операція «Лайнбекер I» і мінування гавані Хайфона
8 травня Ніксон оголосив про мінування Хайфона та інших портів, а з 10-го американські сили відновили масштабні бомбардування Північного В'єтнаму, зруйнувавши керованими лазером бомбами міст Лонгб'єн і міст Хамзонг. Того дня відбувся один із найбільших повітряних боїв війни.
1972.05.14 — 1972.06.06Битва за Контум
320-та і 2-га дивізії ВНА та бронетанкові частини атакували місто Контум; командир 23-ї дивізії АРВ Лі Тонг Ба за підтримки B-52, яку координував американський радник Джон Пол Венн, бився за кожен будинок і втримав місто. Венн загинув у катастрофі гелікоптера 9 червня.
1972.06.28 — 1972.09.16Повернення Цитаделі Куангчі
Повітрянодесантна дивізія і дивізія морської піхоти АРВ розпочали контрнаступ «Ламшон 72», за 81 день боїв наблизившись до Цитаделі Куангчі; 16 вересня морська піхота ввійшла в руїни. Обидві сторони зазнали важких втрат, а місто було майже зрівняне з землею. Відкрити мапу битви →
1972.12.18 — 1972.12.29«Лайнбекер II»: Різдвяне бомбардування
Після зриву мирних переговорів Ніксон наказав провести наймасованіше за війну стратегічне бомбардування Ханоя і Хайфона — близько 740 вильотів B-52. Північнов'єтнамська ППО випустила понад тисячу зенітних ракет, і США визнали втрату 15 B-52. Удари зазнали лікарня Бакмай і вулиця Кхамтх'єн; В'єтнам повідомив про 1624 загиблих цивільних у Ханої і Хайфоні і назвав це «Дьєнб'єнфу в повітрі».
1973.01.27Підписання Паризьких мирних угод
США, Північний В'єтнам, Південний В'єтнам і Тимчасовий революційний уряд підписали в Парижі Угоду про припинення війни і відновлення миру у В'єтнамі; 28-го набуло чинності припинення вогню. Американські сили мали бути виведені протягом 60 днів, відбувся обмін полоненими, сили ВНА залишилися на своїх позиціях на Півдні, а політичні питання залишили на переговори двох південних сторін. Кіссинджеру і Ле Дик Тхо присудили Нобелівську премію миру; Ле Дик Тхо від неї відмовився.
1973.02.12 — 1973.04.01Операція «Повернення додому»: обмін полоненими
Північний В'єтнам групами звільнив 591 американського військовополоненого в аеропорту Залам у Ханої; їх доставили додому транспортними літаками C-141.
1973.03.29Останні американські війська залишають В'єтнам
Останні американські бойові частини залишили Таншоннят, а MACV було розформовано; залишився лише невеликий персонал, зокрема Офіс оборонного аташе при посольстві. АРВ почала воювати самотужки, а припинення вогню невдовзі існувало лише на папері.
1974.08.09Ніксон іде у відставку; допомогу США скорочено
Ніксон пішов у відставку через Вотергейтський скандал, і його наступником став Форд. Конгрес уже ухвалив закони, що забороняли американські бойові дії в Індокитаї, і різко скоротив військову допомогу Південному В'єтнаму; АРВ почала відчувати нестачу боєприпасів, пального і запчастин.
1974.12.13 — 1975.01.06Битва за Фуоклонг
4-й корпус ВНА (7-ма і 3-тя дивізії) атакував провінцію Фуоклонг на північ від Сайгона і 6 січня взяв провінційний центр Фуокбінь — це була перша провінція, яку Південний В'єтнам утратив повністю. США не відреагували військовою силою, і північнов'єтнамське керівництво дійшло висновку, що США більше не втручатимуться.
1975.03.10 — 1975.03.18Битва за Буонметхуот
В операції на Центральному плато під командуванням Ван Тьєн Зунга відволікальні удари скували Плейку і Контум, тоді як 316-та, 10-та і 320A дивізії вдарили по слабко захищеному Буонметхуоту і 11 березня взяли місто; контратака АРВ зазнала невдачі.
1975.03.14 — 1975.03.25Залишення Центрального плато: відступ дорогою 7B
На нараді в бухті Камрань Нгуєн Ван Тхьєу вирішив залишити Центральне плато і відвести сили для оборони узбережжя та півдня. Війська 2-го корпусу і велика кількість цивільних відходили з Плейку занедбаною дорогою 7B до Туїхоа і були перехоплені в районі Тьєорео 320-ю дивізією ВНА; десятки тисяч військових і цивільних загинули, були поранені або розпорошені, і лише невелика частина дісталася узбережжя.
1975.03.19 — 1975.03.26Падіння Хюе
19 березня АРВ залишила провінцію Куангчі, а 2-й корпус ВНА наближався до Хюе з півночі та заходу, водночас перерізаючи дорогу № 1. 1-ша дивізія АРВ і морська піхота відходили з пляжів, і багато хто не зміг потрапити на кораблі. 26-го сили ВНА ввійшли до Цитаделі Хюе; Тамкі та Куангнгай упали 24–25 березня.
1975.03.29Падіння Дананга
Дананг був переповнений військовими і цивільними втікачами; порядок розвалився, натовпи штурмували останні літаки й кораблі. 2-й корпус ВНА ввійшов до Дананга трьома напрямками — з перевалу Хайван, із заходу та з півдня, — майже не зустрівши опору, і близько 100 000 військовослужбовців 1-го корпусу Південного В'єтнаму розпалися.
1975.03.31 — 1975.04.03Обвал центрального узбережжя
Сили ВНА просувалися на південь дорогами № 1 і № 21, і за кілька днів упали Куїньон, Туїхоа, Нячанг, бухта Камрань і Далат; 2-й корпус АРВ припинив існування. Політбюро Північного В'єтнаму вирішило взяти Сайгон до сезону дощів, назвавши операцію «Хошимінською».
1975.04.09 — 1975.04.21Битва за Суанлок
4-й корпус ВНА (341-ша, 6-та і 7-ма дивізії) атакував Суанлок — північно-східні ворота Сайгона. 18-та дивізія АРВ під командуванням Ле Мінь Дао вперто оборонялася майже два тижні, а авіація навіть скидала надпотужні бомби BLU-82. Після того як сили ВНА обійшли Суанлок і рушили на Б'єнхоа, 18-та дивізія 20–21 квітня відійшла.
1975.04.16Рубіж Фанранг прорвано
2-й корпус ВНА прорвав оборонний рубіж Фанранг, захопивши в полон генерал-лейтенанта Нгуєн Він Нгі, передового командувача 3-го корпусу АРВ, потім просувався на південь дорогою № 1, 19-го взяв Фантх'єт і наблизився до Сайгона зі сходу.
1975.04.21Нгуєн Ван Тхьєу йде у відставку
У довгому телевізійному виступі Нгуєн Ван Тхьєу звинуватив США в порушенні обіцянок і оголосив про відставку; його наступником став віцепрезидент Чан Ван Хионг. 28 квітня Національні збори передали владу Зионг Ван Міню в надії домовитися з іншою стороною, але Північний В'єтнам його проігнорував.
1975.04.26 — 1975.04.29Хошимінська операція: п'ять колон сходяться на Сайгон
1-й, 2-й, 3-й і 4-й корпуси ВНА та Група 232 — загалом близько 15 дивізій — наступали на Сайгон із п'яти напрямків, перерізали дорогу № 4 і обстрілювали Б'єнхоа і Таншоннят; 28 квітня захоплені літаки A-37 бомбардували аеродром Таншоннят. Відкрити мапу битви →
1975.04.29 — 1975.04.30Операція «Фріквент Вінд»: евакуація гелікоптерами
Після того як аеродром Таншоннят обстріляли і загинули двоє морських піхотинців, Форд схвалив евакуацію гелікоптерами. Протягом 18 годин близько 1400 американців і 5600 в'єтнамців та інших осіб вивезли з аеродрому й даху посольства на кораблі 7-го флоту, а ще десятки тисяч в'єтнамців утекли човнами. О 7:53 ранку 30-го останні морські піхотинці залишили посольство.
1975.04.30Падіння Сайгона
Уранці Зионг Ван Мінь по радіо наказав АРВ припинити бойові дії. Близько 11:30 танки 203-ї танкової бригади ВНА протаранили ворота Палацу Незалежності, і над дахом палацу підняли прапор; після цього Зионг Ван Мінь оголосив про беззастережну капітуляцію. Сайгон перейменували на Хошимін, В'єтнамська війна завершилася, а 1976 року Північ і Південь було офіційно возз'єднано. Відкрити мапу битви →